«народ шукає в геніях себе». ці слова в. симоненка досить точно сутність історичного покликання геніальної особистості: бути не лише духовним провідником і пророком, а й дзеркалом, яке найоб'єктивніше відображає «лице і характерну поставу свого народу». у цьому зв'язку т. шевченко своє призначення виконав сповна.його творчість — це документ найбільш об'єктивної і виваженої характеристики українців, це книга їхнього буття і водночас своєрідна візитна картка, за якими націю пізнає і сприймає світ. недаремно шевченків «кобзар» як найбільшу святиню й чи не єдину посвідку про особу брали з собою до невідомої далекої канади наприкінці xix ст. перші українські переселенці.найвизначальнішою рисою українців є їх особливий зв'язок із землею. землю як основу основ, як найбільшу цінність вони поетизували й обожнювали з особливим почуттям, а тому не дивно, що в народних піснях сам господь засіває ниву житом-пшеницею.т. шевченко як геній, що показав народ у всіх вимірах його життєдіяльності (і побутовому, і морально-етичному, і соціально-політичному, і естетичному), передусім змальовує українців як хліборобів, бо ж праця на землі була найвищою цінністю його роду й народу. у нього, як і в народній творчості, ісус за плугом ходить, а марія їсти носить. зображення найсвятіших у такій невластивій для них іпостасі обумовлюється тим, що поет, як і народ, розцінював хліборобську працю як святу, адже завдяки їй існує рід людський. у цьому зв'язку цікавий такий факт із життя т. шевченка. перебуваючи 1847 року в україні, він намалював у подарунок землеміру д. демичу дворічну ікону на металі, з одного боку якої був зображений ісус христос, що благословляє хліб.культ матері-землі-годувальниці сформував в українців і обожнення жінки-матері, бо жінка так само дає життя,плекає й підтримує його своєю любов'ю, ніжністю й турботою. саме тому ставлення до жінки було особливо шанобливим. це засвідчує й лексичне значення слова «дружина» — вона друг, а не служниця своїм чоловікові та дітям. до речі, в українців слово «дружина» вживалося щодо обох із подружжя. жінка, дружина, мати була не тільки берегинею сімейного вогнища, а й визначальною мірою хранителем нації, її духовності. адже передусім від матері дитина переймала рідну мову, пісню, віру, звичаї і традиції роду, його святині. саме тому у т. шевченка маємо таке поклоніння, таке обожнення жінки-матері, що засвідчує висоту духовного аристократизму і поета зокрема, і народу в цілому. культ матері-землі, культ жінки-матері обумовив і запрограмував на віки особливості психологічного складу українців, зокрема їх лагідність, щирість, довірливість, а понад усе — пристрасність, емоційність. і те, що т. шевченка називали найперше поетом почуття, жодною мірою його не принижує. він так само й поет глибинної філософської мислі, але першоджерелом її було таки почуття, бо ж почуттєво-пристрасним був і його народ.
З настанням весни природа оживає. Тане сніг, повертаються перелітні птахи, земля вкривається зеленою травою. Навесні зацвітають усілякі квіти - спочатку проліски, потім кульбаби та конвалії, тюльпани, нарциси, а в травні розпускаються пишні півонії та розкішні троянди. Більш того, цвітуть у садах дерева й кущі, що влітку й восени радуватимуть нас стиглими та смачними плодами.
Навесні квіти повсюди - на доглянутих клумбах, галявинах у лісі, вони ростуть навіть з тріщин в асфальті. Ось ціла полянка кульбабок - маленькі яскраво-жовті пухнасті квітки розкриваються назустріч весняному сонця. А ось у кого-то в саду ціла плантація різнокольорових тюльпанів - червоних, рожевих, жовтих ,білих, різного розміру та форми, гладенькі та бархатисті, в смужку, із рваними краями... Кожна квітка пахне по-особливому, і повітря навколо наповнюється їхніми солодкими ароматами, які підхоплює вітер і розносить навкруги.
Мені особливо до душі густі лози троянд, які обплітають арки та паркани. Їх кущі густо усипані пишними запашними квітками. Троянди бувають різні - насичено-жовті, незвичайні рожеві, білосніжні. А до Дня Перемоги всюди зацвітає бузок. Його високі кущі зверху і з боків усіяні суцвіттями, що складаються з безлічі дрібних квіточок. Запах у бузку дуже яскравий і насичений.
Весняні квіти красиві та різноманітні. Вони справжня окраса природи, її святкове вбрання.
Навесні квіти повсюди - на доглянутих клумбах, галявинах у лісі, вони ростуть навіть з тріщин в асфальті. Ось ціла полянка кульбабок - маленькі яскраво-жовті пухнасті квітки розкриваються назустріч весняному сонця. А ось у кого-то в саду ціла плантація різнокольорових тюльпанів - червоних, рожевих, жовтих ,білих, різного розміру та форми, гладенькі та бархатисті, в смужку, із рваними краями... Кожна квітка пахне по-особливому, і повітря навколо наповнюється їхніми солодкими ароматами, які підхоплює вітер і розносить навкруги.
Мені особливо до душі густі лози троянд, які обплітають арки та паркани. Їх кущі густо усипані пишними запашними квітками. Троянди бувають різні - насичено-жовті, незвичайні рожеві, білосніжні. А до Дня Перемоги всюди зацвітає бузок. Його високі кущі зверху і з боків усіяні суцвіттями, що складаються з безлічі дрібних квіточок. Запах у бузку дуже яскравий і насичений.
Весняні квіти красиві та різноманітні. Вони справжня окраса природи, її святкове вбрання.