Багато хто замислюється над питанням про те, що ж таке щастя. Про щастя говорили і писали ще філософи античності. Але досі ніхто не може дати точної відповіді на питання, що ж це таке. Східна мудрість стверджує, що щастя є щось досконале, його не можна відчути поглядом, його лише можна відчути серцем.
У людей різні думки з приводу того, що таке щастя. І кожен по-своєму правий. А деякі навіть вважають, що щастя немає взагалі. З думкою таких людей не можу погодитися. У різні періоди життя у кожної людини є моменти, які можна назвати щасливими хвилинами, щасливим часом. Просто людина могла не помітити свого щастя.
Зазвичай, щастя не приходить випадково. Якщо воно не миттєве, то майже завжди завойоване. Але іноді воно приходить несподівано і приємно дивує нас. Адже ми завжди чекаємо щастя, просто сприймаємо його по-різному.
Наше життя складається з щасливих і нещасливих миттєвостей. Ми радіємо і засмучуємося, перемагаємо і програємо, сподіваємося, віримо, чекаємо. Нам хочеться, щоб у житті було більше щасливих днів. Кожен з нас мріє про щастя. Але шлях до щастя у кожного свій. Одні вважають, що для його досягнення потрібне матеріальне благополуччя. Але чомусь не всі багаті люди є щасливими людьми. Інші стверджують, що обов'язково повинна бути улюблена робота і хороша сім'я, будинок. Людина щаслива тоді, коли вона йде вранці із задоволенням на роботу і ввечері з радістю повертається додому.
Вважають, що щастя, успіх і удача постійно йдуть поруч. Нещасною людиною є самотня людина. На думку Ф. Ніцше, «для дуже самотнього і шум виявляється розрадою». Людина не може жити без друзів. Вона повинна з кимось спілкуватися, комусь допомагати і про когось піклуватися. Людина повинна ділитися своєю радістю і навіть своїм щастям. Тому складовими щастя обов'язково є дружба, любов, взаєморозуміння людей. Щастя – це коли ти любиш і тебе люблять. Едуард Асадов вважав, що:
«Є ще така думка,
Що щастя – це горіння:
Пошук, мрія, робота
І зухвалі крила злету!»
Звичайно, життя не може бути повноцінним без здоров'я. Людина не буде відчувати себе щасливою, якщо вона або хтось з близьких їй людей хворі. Але здоров'я – лише одна зі складових частин щастя. Одного тільки здоров'я для щастя мало.
Щастя складається з окремих наших прагнень, бажань, досягнень, перемог, успіхів. Це сукупність не тільки якихось благ, але і піднесеного душевного стану. Щастя розсіяне по шляху життя, як квіти, які ми зустрічаємо і збираємо. Але кожен йде своєю дорогою. І квіти він збирає лише ті, які ростуть на його дорозі. Тому у кожного своє щастя. Деяким людям для щастя потрібно так мало! Людина побачила красиву квітку, і вже щаслива. У житті так багато можливостей для радості! Лазурне небо і рожевий захід, світло місяця і небо, усипане зірками, чисте повітря в лісі і дзюрчання струмочка. Хіба те, що ми живемо на Землі і можемо усім цим милуватися, не щастя?
У кожного своє щастя. Про нього можна говорити багато. Напевно, скільки людей, стільки й думок. Але в одному сходяться всі: щастя – це те позитивне, те, до чого прагне кожна людина. Адже інакше не бажали б люди один одному бути щасливими, не мріяли б про щастя, кожен – про своє, таке близьке і далеке.
Існує думка, що щастя – це лотерея: одним пощастить, і щастя буде супроводжувати їх усюди, іншим не пощастить, і щастя не буде. Але я себе до таких людей не відношу. Я вважаю, що людина – коваль свого щастя. Потрібно робити все, щоб бути щасливим. Щастя потрібно шукати, за щастя треба боротися.
Мабуть, кожен із нас бачив лебедів… Ось і мені поталанило. Довго милувалася ними, адже це найпрекрасніші птахи. Вони дуже ніжні, вірні, турботливі. Дивилася на них — і пригадала бабусину розповідь про лебедину вірність. Ішлося в ній про молоду пару лебедів. Вони шукали місце, де б звити гніздо. Хотіли потоваришувати з іншими птахами та оселитися біля них на озері. Але місця було обмаль. Зав’язалася бійка зі старшою парою. Молодий лебідь зі своєю лебідкою все ж змушені були поступитися й покинути озеро. Вони ледь-ледь долетіли до болота. Там оселилися.
Лебідка весь час доглядала пораненого друга. Пара жила в любові, злагоді й турботі одне про одного. Згодом у них з’явилися лебедята. Здавалося б, усе добре, та лисиця давно нагострила зуби на птахів. Якось вона хитрістю вполювала лебедя. Допоки лебідка шукала свого коханого, руда поласувала лебедятами… Від горя лебідка піднялася високо в небо, глянула востаннє на місце, де була щаслива, і, склавши крила, кинулася каменем додолу… Вона померла, бо не вміла та не хотіла жити без своєї сім’ї.
...Лебеді ладні віддати життя задля своїх рідних. Чимось вони нагадують мені наших бабусь, котрі піклуються про нас та здатні задля нашого щастя, радості пожертвувати навіть власним життям. Я пишаюся, що в мене є такі бабусі: турботливі, щирі, люблячі та найкращі в світі.
Багато хто замислюється над питанням про те, що ж таке щастя. Про щастя говорили і писали ще філософи античності. Але досі ніхто не може дати точної відповіді на питання, що ж це таке. Східна мудрість стверджує, що щастя є щось досконале, його не можна відчути поглядом, його лише можна відчути серцем.
У людей різні думки з приводу того, що таке щастя. І кожен по-своєму правий. А деякі навіть вважають, що щастя немає взагалі. З думкою таких людей не можу погодитися. У різні періоди життя у кожної людини є моменти, які можна назвати щасливими хвилинами, щасливим часом. Просто людина могла не помітити свого щастя.
Зазвичай, щастя не приходить випадково. Якщо воно не миттєве, то майже завжди завойоване. Але іноді воно приходить несподівано і приємно дивує нас. Адже ми завжди чекаємо щастя, просто сприймаємо його по-різному.
Наше життя складається з щасливих і нещасливих миттєвостей. Ми радіємо і засмучуємося, перемагаємо і програємо, сподіваємося, віримо, чекаємо. Нам хочеться, щоб у житті було більше щасливих днів. Кожен з нас мріє про щастя. Але шлях до щастя у кожного свій. Одні вважають, що для його досягнення потрібне матеріальне благополуччя. Але чомусь не всі багаті люди є щасливими людьми. Інші стверджують, що обов'язково повинна бути улюблена робота і хороша сім'я, будинок. Людина щаслива тоді, коли вона йде вранці із задоволенням на роботу і ввечері з радістю повертається додому.
Вважають, що щастя, успіх і удача постійно йдуть поруч. Нещасною людиною є самотня людина. На думку Ф. Ніцше, «для дуже самотнього і шум виявляється розрадою». Людина не може жити без друзів. Вона повинна з кимось спілкуватися, комусь допомагати і про когось піклуватися. Людина повинна ділитися своєю радістю і навіть своїм щастям. Тому складовими щастя обов'язково є дружба, любов, взаєморозуміння людей. Щастя – це коли ти любиш і тебе люблять. Едуард Асадов вважав, що:
«Є ще така думка,
Що щастя – це горіння:
Пошук, мрія, робота
І зухвалі крила злету!»
Звичайно, життя не може бути повноцінним без здоров'я. Людина не буде відчувати себе щасливою, якщо вона або хтось з близьких їй людей хворі. Але здоров'я – лише одна зі складових частин щастя. Одного тільки здоров'я для щастя мало.
Щастя складається з окремих наших прагнень, бажань, досягнень, перемог, успіхів. Це сукупність не тільки якихось благ, але і піднесеного душевного стану. Щастя розсіяне по шляху життя, як квіти, які ми зустрічаємо і збираємо. Але кожен йде своєю дорогою. І квіти він збирає лише ті, які ростуть на його дорозі. Тому у кожного своє щастя. Деяким людям для щастя потрібно так мало! Людина побачила красиву квітку, і вже щаслива. У житті так багато можливостей для радості! Лазурне небо і рожевий захід, світло місяця і небо, усипане зірками, чисте повітря в лісі і дзюрчання струмочка. Хіба те, що ми живемо на Землі і можемо усім цим милуватися, не щастя?
У кожного своє щастя. Про нього можна говорити багато. Напевно, скільки людей, стільки й думок. Але в одному сходяться всі: щастя – це те позитивне, те, до чого прагне кожна людина. Адже інакше не бажали б люди один одному бути щасливими, не мріяли б про щастя, кожен – про своє, таке близьке і далеке.
Існує думка, що щастя – це лотерея: одним пощастить, і щастя буде супроводжувати їх усюди, іншим не пощастить, і щастя не буде. Але я себе до таких людей не відношу. Я вважаю, що людина – коваль свого щастя. Потрібно робити все, щоб бути щасливим. Щастя потрібно шукати, за щастя треба боротися.
Мабуть, кожен із нас бачив лебедів… Ось і мені поталанило. Довго милувалася ними, адже це найпрекрасніші птахи. Вони дуже ніжні, вірні, турботливі. Дивилася на них — і пригадала бабусину розповідь про лебедину вірність. Ішлося в ній про молоду пару лебедів. Вони шукали місце, де б звити гніздо. Хотіли потоваришувати з іншими птахами та оселитися біля них на озері. Але місця було обмаль. Зав’язалася бійка зі старшою парою. Молодий лебідь зі своєю лебідкою все ж змушені були поступитися й покинути озеро. Вони ледь-ледь долетіли до болота. Там оселилися.
Лебідка весь час доглядала пораненого друга. Пара жила в любові, злагоді й турботі одне про одного. Згодом у них з’явилися лебедята. Здавалося б, усе добре, та лисиця давно нагострила зуби на птахів. Якось вона хитрістю вполювала лебедя. Допоки лебідка шукала свого коханого, руда поласувала лебедятами… Від горя лебідка піднялася високо в небо, глянула востаннє на місце, де була щаслива, і, склавши крила, кинулася каменем додолу… Вона померла, бо не вміла та не хотіла жити без своєї сім’ї.
...Лебеді ладні віддати життя задля своїх рідних. Чимось вони нагадують мені наших бабусь, котрі піклуються про нас та здатні задля нашого щастя, радості пожертвувати навіть власним життям. Я пишаюся, що в мене є такі бабусі: турботливі, щирі, люблячі та найкращі в світі.