Вихідні дні в мене проходять по-різному. Це багато від чого залежить: і від погоди, і від настрою батьків, і від того, як пройшов тиждень, які оцінки одержав. Бувають просто ніякі вихідні, коли думаєш тільки про те, щоб скоріше вони закінчилися — і в школу, щоб із понеділка розпочати нове життя.
Тому краще поговорити про те, яким би я хотів бачити свій, наприклад, найближчий вихідний. Коли я зараз мрію, за вікном падають дрібні пухнаті сніжинки, градусник показує мінус 5 °С. От я і уявляю, як у неділю прокинуся о восьмій годині (звичайно доводиться підхоплюватися о сьомій), розбуджений своїм улюбленим котом Муром, швиденько умиюся й поснідаю і відразу подзвоню двом друзям. З ними ми дуже любимо проводити вихідні. Обов'язково підемо до парку і поспускаємося з гірок на санчатах, попустуємо в снігу, але не дуже довго — не більше двох годин. Удень у нас — похід у кіно. Квитки зараз туди недешеві, але ми звичайно збираємо на це гроші, щоб обов'язково піти втрьох. А після фільму трохи, не більше години, гуляємо, проводжаючи один одного, і розійдемося по домівках. Я дуже зголоднію і з задоволенням буду поглинати бабусин обід з обов'язковими по неділях пиріжками. Годинка — з комп'ютером, дуже цікаво й завжди немає часу, а це ж бо вихідний!
А вечір — для читання. Улаштувавшись у кутку дивана, під легку й тиху магнітофонну музику, я буду продовжувати читати улюблену книгу, що тримаю "на закуску". Правда, тут можлива "заміна" в тому випадку, якщо по телевізору футбол або бокс. Думаю, такий вихідний мене б цілком улаштував!
У кожного народу є свої улюблені рослини. В українців здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собі українське село без калини біля криниці, без чорнобривців і м'яти під вікном. Образ України — це також тополя над шляхом.
Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних піснях, легендах як "сокорина". Тополями, особливо білими, та їхнім різновидом — згаданим уже осокором — обсаджували шляхи і садиби. Іноді тополі ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмінно побачиш тополі, що бовванять вдалечині.
Тополя — один з улюблених образів української народної творчості. Він є символом краси і кохання.
Звичай вшановувати дерева, в тому числі й тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили "Тополю" або "Вільху".
Прикрашаючи хати й подвір'я, дівчата з піснями водили по селу прибрану зеленню дівчинку — "тополю". Усі співали:
Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь.
Образ дівчини-тополі можна зустріти, наприклад, у баладі Т. Г. Шевченка "Тополя". Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:
Зілля дива наробило — Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари; Тонка-тонка та висока — До самої хмари.
Тому краще поговорити про те, яким би я хотів бачити свій, наприклад, найближчий вихідний. Коли я зараз мрію, за вікном падають дрібні пухнаті сніжинки, градусник показує мінус 5 °С. От я і уявляю, як у неділю прокинуся о восьмій годині (звичайно доводиться підхоплюватися о сьомій), розбуджений своїм улюбленим котом Муром, швиденько умиюся й поснідаю і відразу подзвоню двом друзям. З ними ми дуже любимо проводити вихідні. Обов'язково підемо до парку і поспускаємося з гірок на санчатах, попустуємо в снігу, але не дуже довго — не більше двох годин. Удень у нас — похід у кіно. Квитки зараз туди недешеві, але ми звичайно збираємо на це гроші, щоб обов'язково піти втрьох. А після фільму трохи, не більше години, гуляємо, проводжаючи один одного, і розійдемося по домівках. Я дуже зголоднію і з задоволенням буду поглинати бабусин обід з обов'язковими по неділях пиріжками. Годинка — з комп'ютером, дуже цікаво й завжди немає часу, а це ж бо вихідний!
А вечір — для читання. Улаштувавшись у кутку дивана, під легку й тиху магнітофонну музику, я буду продовжувати читати улюблену книгу, що тримаю "на закуску". Правда, тут можлива "заміна" в тому випадку, якщо по телевізору футбол або бокс. Думаю, такий вихідний мене б цілком улаштував!
У кожного народу є свої улюблені рослини. В українців здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собі українське село без калини біля криниці, без чорнобривців і м'яти під вікном. Образ України — це також тополя над шляхом.
Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних піснях, легендах як "сокорина". Тополями, особливо білими, та їхнім різновидом — згаданим уже осокором — обсаджували шляхи і садиби. Іноді тополі ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмінно побачиш тополі, що бовванять вдалечині.
Тополя — один з улюблених образів української народної творчості. Він є символом краси і кохання.
Звичай вшановувати дерева, в тому числі й тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили "Тополю" або "Вільху".
Прикрашаючи хати й подвір'я, дівчата з піснями водили по селу прибрану зеленню дівчинку — "тополю". Усі співали:
Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь.
Образ дівчини-тополі можна зустріти, наприклад, у баладі Т. Г. Шевченка "Тополя". Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:
Зілля дива наробило — Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари; Тонка-тонка та висока — До самої хмари.
Объяснение: