2.Вона говорила запинаючись і від зусиль моі щила чоло(запинаючись-обставина, розділових знаків немає)
3. Ліси загорялись пожежею, горіли не стліваючи.( не стліваючи-обставина)
4.Аж тоді Крі~ хоч і огинаючись, і позираючи скоса на Іжака, видобувся з пори і сів біля ш близє.нько(кома після огинаючись, обставина-огинаючись, позираючись, близенько)
5.По цих словах Кріт аж затремтів, а, перетремтівши, сказав
6.Виєнєі гудуть вітри гримучі, дроти ридають на стовпах. І, розметавши крил« ту и мє.туть порошею в сстепа"(в степах-обставина)
Одна з вулиць Одеси вже носила ім'я Антона Головатого, але, за проханням місцевих жителів у [[1999]] році в Одесі відкрили пам'ятник визначному козацькому отаману. Неодноразово з пам'ятника знущалися вандали, але міська влада не дуже поспішає з відновленням пам'ятника, на відміну від монументу Катерині ІІ.
Свій відомий вірш «До Основ'яненка» Тарас Шевченко написав після прочитання історичного нарису Г. Ф. Квітки «Головатий». У первісному варіанті вірша були такі рядки: «Наш завзятий Головатий не вмре, не загине; от де, люди, наша слава, слава України!»
Але на зауваження П. Куліша Шевченко переробив перші два рядки на інші: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», проте на одній із стел пам'ятника написано первісний варіант уривку.
Могила Антона Головатого збереглася дотепер в Азербайджані (острів Сари — близько 250 км на південь від м. Баку). На місці поховання збереглась пам'ятна дошка XVIII століття, що змальовує життя А. Головатого, а також надгробна плита на місці поховання інших козаків. Нагляд за місцем поховання здійснюють представники українського посольства в Азербайджані, а також російського козацтва, які вважають діяльність отамана частиною історії Росії — зокрема, Кубанського козацтва.
1.вона сиділа замислившись (замислившись-обставина, розділових знаків немає)
2.Вона говорила запинаючись і від зусиль моі щила чоло(запинаючись-обставина, розділових знаків немає)
3. Ліси загорялись пожежею, горіли не стліваючи.( не стліваючи-обставина)
4.Аж тоді Крі~ хоч і огинаючись, і позираючи скоса на Іжака, видобувся з пори і сів біля ш близє.нько(кома після огинаючись, обставина-огинаючись, позираючись, близенько)
5.По цих словах Кріт аж затремтів, а, перетремтівши, сказав
6.Виєнєі гудуть вітри гримучі, дроти ридають на стовпах. І, розметавши крил« ту и мє.туть порошею в сстепа"(в степах-обставина)
Одна з вулиць Одеси вже носила ім'я Антона Головатого, але, за проханням місцевих жителів у [[1999]] році в Одесі відкрили пам'ятник визначному козацькому отаману. Неодноразово з пам'ятника знущалися вандали, але міська влада не дуже поспішає з відновленням пам'ятника, на відміну від монументу Катерині ІІ.
Свій відомий вірш «До Основ'яненка» Тарас Шевченко написав після прочитання історичного нарису Г. Ф. Квітки «Головатий». У первісному варіанті вірша були такі рядки: «Наш завзятий Головатий не вмре, не загине; от де, люди, наша слава, слава України!»
Але на зауваження П. Куліша Шевченко переробив перші два рядки на інші: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», проте на одній із стел пам'ятника написано первісний варіант уривку.
Могила Антона Головатого збереглася дотепер в Азербайджані (острів Сари — близько 250 км на південь від м. Баку). На місці поховання збереглась пам'ятна дошка XVIII століття, що змальовує життя А. Головатого, а також надгробна плита на місці поховання інших козаків. Нагляд за місцем поховання здійснюють представники українського посольства в Азербайджані, а також російського козацтва, які вважають діяльність отамана частиною історії Росії — зокрема, Кубанського козацтва.