Скласти речення з двома словосполученнями. Сімдесят чотири літри, одна третя групи, одна восьма шлуху, сто днів, дві треті склянки, два велосипеди, три ліжка, дванадцять відсотків, шість цілих дев'яносто п'ять сотих сантиметра, дві третіх метра, п'ятсот метрів, чотири олівці, сім олівців.
Присвійні прикметники (чий?) творяться по-різному від іменників І і II відмін
Творення присвійних прикметників
Від іменників
І відміни
(назв людей, тварин) Від іменників І відміни присвійні прикметники творяться за до суфікса -ин, причому кінцеві приголосні твірної основи г, к, х, ґ (“хуґа гука”) чергуються із ж, ч, ш, дж: Галя — Галин, Ольга — Ольжин, дочка — доччин, свекруха — свекрушин, Мамалиґа — Мамалиджин.
Суфікс -ін виступає лише після й (на письмі -їн): Марія — Маріїн, Надія — Надіїн, Дар’я — Дар’їн.
В усьому іншому присвійні прикметники повністю зберігають написання іменників, від яких вони утворені (див. Уподібнення приголосних за місцем творення; Вживання м’якого знака): Параска—Парасчин (хоч вимовляємо [парашчин]), невістка—невістчин (хоч вимовляємо [нев’ішчин]), Вутанька—Вутаньчин (перед шиплячим м’який знак зберігається), Маланка — Маланчин.
Від іменників
II відміни
(що позначають загальні і власні назви) Від іменників II відміни присвійні прикметники творяться за до суфікса -ів (-їв), який чергується з -ов- або -ев- (-єв-):
а) якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування
-ів — -ов-:
батько — батьків, батькового, батьковому...;
столяр — столярів, столярового, столяровому...;
б) якщо прикметник утворено від іменника м’якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів (-їв) — -ев- (-єв-):
Мусій—Мусіїв, Мусієвого, Мусієвому...;
коваль — ковалів, ковалевого, ковалевому...;
Кайдаш — Кайдашів, Кайдашевого, Кайдашевому...;
тесляр — теслярів, тесляревого, тесляревому...
У називному і знахідному відмінках однини присвійні прикметники мають нульове закінчення: (чий?) батьків, материн.
Від назв тварин прикметники із значенням присвійності утворюються за до суфіксів -ин, -ін (на письмі -їн): бджолиний, пташиний, орлиний, зміїний, солов'їний; чи суфіксів -ач, -яч: собачий, качачий, телячий, свинячий.
Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної основи та додаванням закінчення -ий: вовчий, овечий.
Набільше мені подобається моє ліжко. Воно розташоване біля стіни, навпроти великого вікна. Мені моє ліжко дуже подобається, адже у ньому я себе відчуваю затишно та комфортно. Моє ліжко прямокутної форми. Більшу частину дня я проводжу саме на свому ліжку. Кожного ранку я йду в школу, та не хочу розлучатися із своїм рідним ліжечком. Прийшовши додому я із радістю біжу до себе в кімнату та лягаю на своє рідне ліжко. Ліжко дуже важливе для мене.
Люди, бережіть свої ліжка!