Двi однаковi лiтери на письмi можуть позначати подовжений м’який приголосний або збiг однакових приголосних.
Збiг однакових приголосних виникає:
За збiгу кiнцевих i початкових лiтер рiзних частин слова (морфем): префiкса та кореня: ввiчливий, оббiгти кореня та суфiкса: сонний префiкса та префiкса: возз’єднання суфiкса та суфiкса: письменник основи дiєслова минулого часу, що закiнчується на -с i постфiкса -ся: пасся, трясся частин складноскорочених слiв: спорттовари, вiйськкомат У наголошених прикметникових суфiксах -енн- i -анн- (-янн-) переважно зi значенням збiльшення ознаки, пiдсилення, можливостi дiї: здоровенний, нескiнченний. Виняток: шалений, священик. У словах Ганна, бовван, лляний, ссати, овва та похiдних. ЗНО Щоб не помилятися в написаннi прикметникiв та дiєприкметникiв, слiд запам’ятати, що -нн- пишемо в суфiксах -енн- та -анн-, якщо на них падає наголос. Наприклад: несказанний - несказаний, нездоланний - нездоланий, нездiйснeнний - нездiйснений.
Подовження - явище, притаманне українськiй мовi (на вiдмiну вiд багатьох iнших). Подовжуються приголоснi д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять у позицiї мiж голосними:
В iменниках середнього роду: знаряддя, знання. Але в назвах малих iстот подовження немає. Наприклад: гусеня, каченя, теля. В орудному вiдмiнку однини iменникiв жiночого роду III вiдмiни перед -ю: сiль - сiллю, зустрiч – зустрiччю. У прислiвниках перед я, ю: зрання, навмання, спросоння, попiдвiконню, попiдтинню. У словах Iлля, рiлля, стаття, суддя. У дiєсловах ллю, ллєш, ллється тощо. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка:
Не чути - не [ ч у т и ] - 4 букви, 4 звуки [ч] приголосний, глухий, шиплячий, твердий, [у] - голосний, лабіал., ненаголош. [т] - приголосний, глухий, твердий. [и] голосний, нелаб., наголош.
Щодня - прислівник, розряд за значенням - часу, ступенів порівняння не має, в реченні є обставиною. Не чути - дієслово, чути, неозначена форма дієслова, недоконаний, неперех., в реченні присудок.
Збiг однакових приголосних виникає:
За збiгу кiнцевих i початкових лiтер рiзних частин слова (морфем):
префiкса та кореня: ввiчливий, оббiгти
кореня та суфiкса: сонний
префiкса та префiкса: возз’єднання
суфiкса та суфiкса: письменник
основи дiєслова минулого часу, що закiнчується на -с i постфiкса -ся: пасся, трясся
частин складноскорочених слiв: спорттовари, вiйськкомат
У наголошених прикметникових суфiксах -енн- i -анн- (-янн-) переважно зi значенням збiльшення ознаки, пiдсилення, можливостi дiї: здоровенний, нескiнченний.
Виняток: шалений, священик.
У словах Ганна, бовван, лляний, ссати, овва та похiдних.
ЗНО
Щоб не помилятися в написаннi прикметникiв та дiєприкметникiв, слiд запам’ятати, що -нн- пишемо в суфiксах -енн- та -анн-, якщо на них падає наголос.
Наприклад: несказанний - несказаний, нездоланний - нездоланий, нездiйснeнний - нездiйснений.
Подовження - явище, притаманне українськiй мовi (на вiдмiну вiд багатьох iнших).
Подовжуються приголоснi д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять у позицiї мiж голосними:
В iменниках середнього роду: знаряддя, знання.
Але в назвах малих iстот подовження немає.
Наприклад: гусеня, каченя, теля.
В орудному вiдмiнку однини iменникiв жiночого роду III вiдмiни перед -ю:
сiль - сiллю, зустрiч – зустрiччю.
У прислiвниках перед я, ю:
зрання, навмання, спросоння, попiдвiконню, попiдтинню.
У словах Iлля, рiлля, стаття, суддя.
У дiєсловах ллю, ллєш, ллється тощо.
Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка:
гіл(л/лл)я, зустрі(ч/чч)ю, орли(н/нн)ий
рі(л/лл)я, підні(ж/жж)я, камі(н/нн)я
ві(д/дд)ати, силе(н/нн)ий, глиня(н/нн)ий
ку(т/тт)я, сувере(н/нн)ий, узбере(ж/жж)я
ПеревіритиПоясненняПоказати правильну відповідь.Конспект даю тобі.
[ш] приголосний, глухий,шиплячий, твердий,
[ч] приголосний, глухий, шиплячий, твердий,
[о] - голосний, лабіал., ненаголош.
[д] - приголосний, дзвінкий, твердий.
[н'] приголосний, сонорний, м'який,
[а] голосний, нелаб., наголош.
Не чути - не [ ч у т и ] - 4 букви, 4 звуки
[ч] приголосний, глухий, шиплячий, твердий,
[у] - голосний, лабіал., ненаголош.
[т] - приголосний, глухий, твердий.
[и] голосний, нелаб., наголош.
Щодня - прислівник, розряд за значенням - часу, ступенів порівняння не має, в реченні є обставиною.
Не чути - дієслово, чути, неозначена форма дієслова, недоконаний, неперех., в реченні присудок.