Це була тиха ніч. Інколи я могла почути шепіт вітру, через відкрите вікно.
Тепле повітря наповнювало всю кімнату, задіваючи дверцята моєї шафи.
Пам*ятаю, як в дитинстві, вона була моєю фортецею, я полюбляла ховатися там.
Мої спогади перервав шепіт. Він лунав з шафи. Моє тіло покрилося мурашками, адреналін підвищився, а з ним цікавість.На десять секунд я завмерла, навіть намагалася не дихати. Але цікавість нагадала про себе, я обережно встала з теплого ліжка й доторкнулася кінчиками пальців ніг до холодної підлоги. Йти я намагалася безшумно, і це, скажу вам я, у мене виходило. І ось, я у цілі. Я уявила себе піратом, який все життя витратив на пошуки скарбів, і ось він їх знайшов, він намагався розтягти цей час насолоди. Я обережно доторкнулася до дверей шафи, тим самим відкрила її, й побачила перед собою невідоме мені створіння. Воно виглядало дуже дивно. Це було маленьке синя кішка. Кішка? Так, саме так. Я могла б описати його, він був схожий на кішку. Але хвіст створіння, нагадував хвіст білки, знаєте, пухнастих, пишний, великий. Його очі відблискували місяцем, напевно такі очі можна називати космічними. Я дивилася на нього майже хвилину. Від цього *трансу* мене відволік голос, він лунав від цього створіння.
-вибачте.-сказав, він, та щез.
Минула три роки, а я й досі не знаю що чи хто це був.
Це була тиха ніч. Інколи я могла почути шепіт вітру, через відкрите вікно.
Тепле повітря наповнювало всю кімнату, задіваючи дверцята моєї шафи.
Пам*ятаю, як в дитинстві, вона була моєю фортецею, я полюбляла ховатися там.
Мої спогади перервав шепіт. Він лунав з шафи. Моє тіло покрилося мурашками, адреналін підвищився, а з ним цікавість.На десять секунд я завмерла, навіть намагалася не дихати. Але цікавість нагадала про себе, я обережно встала з теплого ліжка й доторкнулася кінчиками пальців ніг до холодної підлоги. Йти я намагалася безшумно, і це, скажу вам я, у мене виходило. І ось, я у цілі. Я уявила себе піратом, який все життя витратив на пошуки скарбів, і ось він їх знайшов, він намагався розтягти цей час насолоди. Я обережно доторкнулася до дверей шафи, тим самим відкрила її, й побачила перед собою невідоме мені створіння. Воно виглядало дуже дивно. Це було маленьке синя кішка. Кішка? Так, саме так. Я могла б описати його, він був схожий на кішку. Але хвіст створіння, нагадував хвіст білки, знаєте, пухнастих, пишний, великий. Його очі відблискували місяцем, напевно такі очі можна називати космічними. Я дивилася на нього майже хвилину. Від цього *трансу* мене відволік голос, він лунав від цього створіння.
-вибачте.-сказав, він, та щез.
Минула три роки, а я й досі не знаю що чи хто це був.
Вибачте за помилки, писала перед сном)