Скласти міні-повідомлення про звичаї, пов'язані з рушником, використовуючи речення з кількома рядами однорідних членів. Визначити і підкреслити синтаксичну роль однорідних членів речення
тема. твір-оповідання на основі почутого з обрамленням мета: спираючись на здобуті на уроках літератури знання про оповідання як жанр красного письменства, формувати текстотворчі вміння, необхідні для його складання, а саме: вміння прогнозувати тему та головну думку майбутнього оповідання, визначати межі теми, складати текст розповідного характеру, що включає зав'язку, кульмінацію та розвиток дії, а також відповідає вимогам художнього стилю мовлення; розвивати уяву, логічне й образне мислення; формувати культуру розумової праці, удосконалювати орфоепічні навички; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів, виховувати естетичне чуття мови.
обладнання: оповідання с.васильченка «чайка», пам’ятка щодо написання твору-оповідання.
хід уроку
i. організація класу.
ii. мотивація навчання. повідомлення теми і мети уроку.
1. прочитайте початок і закінчення оповідання с. васильченка «чайка». що спільного між ними?
початок
по садах вітри гасають, а над зоріє небо осіннє.
маленьку хату обступили кругом високі крізь бур'яни блимає низеньке віконце, блакиттю мальоване, у віконце шматок білої стіни видно в хаті, а на стіні на білій з-під чола позирає невеселий селюк у шапці. чорнобривцями заквітчаний, у рушники прибраний, а сам думний та
очима до нього сидить на полу мати — праву руку на груди поклала, а на ліву — голову схилила.
вітри гудуть, а ясени скриплять, а матері дрімається. дрімається та и вчувається, що то, пустуючи, на гіллях діти. го-ой-да! го-ой-да-
стала посеред хати, на того селюка, що на стіні, очі
підійшла до малюнка, обсмикала рушник, краще квіти порівняла, починає говорити до нього стиха:
— скажи, сумний, скажи, невеселий, ще й не радісний: куди мої діти позаводив? де мені шукати? куди листи слати? чому, на вашу думку, автор створив таке обрамлення для цього твору?
ііі. сприйняття нового матеріалу.
1. бесіда з учнями.
1) що називається оповіданням?
2) який тип мовлення покладено в основу тексту оповідання? чому?
3) чому оповідання складається в художньому стилі?
4) яка кількість персонажів здебільшого діє в оповіданні?
5) чому в основу оповідання покладено розповідь про одну подію з життя персонажа?
6) наскільки важливою для героя оповідання є описана подія?
7) які композиційні елементи є для оповідання обов'язковими?
8) що називається зав'язкою, кульмінацією та розв'язкою?
9) чи можливе оповідання без кульмінації?
2. розповідь вчителя.
обрамлення— така частина композиції твору, яка є ніби рамкою для розповіді
про інші — основні — події. найчастіше саме з обрамлення читач дізнається про
джерело викладеної в основній частині оповідання інформації або про подальшу
долю персонажів твору.
на прикладі будь-якого оповідання знайти зав'язку, кульмінацію та розв'язку, а
також знайти обрамлення.
iv. закріплення нового матеріалу.
1. прочитайте текст. визначте стиль мовлення, тему і основну думку. простежте, як розкривається основна думка оповідання в його композиції (визначте зав'язку, кульмінацію, розв'язку).
лелечий суд
якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек. вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимі
зовсім випадково я довідався, за що покарали лелеку.
мені розповіли, що того літа в сусідньому селі під час грози блискавка підпалила хату, на якій багато років жили лелеки. господар хати майже з вогню виніс дітей і дружину. він же, лелека, рятуючи себе, відразу полетів геть од пожежі, забувши про свою родину. на виручку прилетіли інші лелеки, але вже було пізно - мати з двома маленькими нелітками загинули у вогні. лелека все літо ховався, а коли настала пора вильоту, він тихенько пристав до зграї. але там його упізнали й засудили на вічну самотність (за в. земляком).
про що йдеться у початковій частині тексту? доповніть текст завершальною частиною, яка б спільно з початковою створила обрамлення.
2. прочитайте текст. про що в ньому рзав'язка, кульмінація,
Кожну епоху розвитку людства визначає моральної свідомості, який виступає домінуючим даного часу, певного народу, конкретних соціально – економічних умов. В усі часи людство надзвичайно обережно, делікатно ставилося становлення духовності особистості, адже міцному ґрунті духовності, моральності, культури зростає особистість відповідальна думку, , вчинок.
формування духовних цінностей студентської молоді є досить актуальною в . Сьогодні виступає активною силою політичних змін і залежно від того, які цінності вона у ці зміни, яку культуру впроваджує, багато в чому залежати майбутнє суспільства, його , напрям трансформації. Суспільство зацікавлене в тому, щоб ці цінності і були демократичними. Їх формування – завдання актуальне і таке, що потребує нагальної уваги.
Поняття "духовність", "духовний" сьогодні вживають кожному кроці. Гуманітарні науки, виховна діяльність спрямовані формування "духовного розвитку особистості", публіцистика закликає формування "духовних основ" життя і суспільства, зростання національної самосвідомості, взаємозв’язок освіти і церкви прискорив процес відродження духовності в її релігійно – конфесійному розумінні.
Розбудова української державності, проведення реформ, побудова громадянського суспільства неможливі без розвитку української духовності. Протягом років незалежності нашої країни основним завданням державного управління був розвиток економіки, тому вирішення проблем у духовній сфері суспільства відбувалося залишковим принципом. Відсутність чіткої програми духовного відродження українського суспільства гальмувало втілення будь-яких реформ у всіх сферах суспільного життя. Пріоритетною сферою у духовності і культурному розвитку суспільства була і залишається освіта. Тому головне завдання сучасної освіти – це розвиток духовної культури особистості, що в підсумку стає основою формування і становлення особистості.
духовності й духовної культури молодої людини завжди хвилювала й хвилює кожного педагога, вихователя, куратора, адже формування її духовної культури – це ще й формування її свідомості, світогляду, включення в економічне, політичне, культурне життя народу, уклад життя сім’ї, нації.
Оволодіння студентською молоддю духовною культурою підносить свідомість особистості вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів шляху його розвитку.
Духовно – моральне виховання молоді – це водночас велика відповідальність і джерело зміцнення нації. Духовно – моральний потенціал складають загальнолюдські та християнські цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Звичайно, людина не може жити тільки рахунок духовних цінностей. Але сучасна взагалі не бачить сенсу в духовності. Це певною мірою пов’язано із вихованням, а також середовищем, в якому людина реалізовується, суспільством, в якому вона живе. У теперішній , коли є можливості духовного зростання, сучасні молоді люди не потребують цього.
Потреба у спілкуванні, активному відпочинку зникає, адже зміну приходять віртуальні Інтернет-мережі, які пропонують молоді спілкування не виходячи із дому. Тому сьогодні необхідні більш дієві засоби залучення молоді джерел духовного, вічного, нетривіального, а також пробудження і подальшого духовного розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови.
І питання це надзвичайно важливе, оскільки духовність – це творча спрямованість, наснага, енергія людини, її здатність самоусвідомлення себе як особистості. У практиці виховання пропонуються нині різні технології формування духовності молоді. Це і духовна реабілітація особистості через засоби масової інформації, через проникнення у світ мистецтва, через живе спілкування, позанавчальна виховна робота.
тема. твір-оповідання на основі почутого з обрамленням мета: спираючись на здобуті на уроках літератури знання про оповідання як жанр красного письменства, формувати текстотворчі вміння, необхідні для його складання, а саме: вміння прогнозувати тему та головну думку майбутнього оповідання, визначати межі теми, складати текст розповідного характеру, що включає зав'язку, кульмінацію та розвиток дії, а також відповідає вимогам художнього стилю мовлення; розвивати уяву, логічне й образне мислення; формувати культуру розумової праці, удосконалювати орфоепічні навички; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів, виховувати естетичне чуття мови.
обладнання: оповідання с.васильченка «чайка», пам’ятка щодо написання твору-оповідання.
хід уроку
i. організація класу.
ii. мотивація навчання. повідомлення теми і мети уроку.
1. прочитайте початок і закінчення оповідання с. васильченка «чайка». що спільного між ними?
початок
по садах вітри гасають, а над зоріє небо осіннє.
маленьку хату обступили кругом високі крізь бур'яни блимає низеньке віконце, блакиттю мальоване, у віконце шматок білої стіни видно в хаті, а на стіні на білій з-під чола позирає невеселий селюк у шапці. чорнобривцями заквітчаний, у рушники прибраний, а сам думний та
очима до нього сидить на полу мати — праву руку на груди поклала, а на ліву — голову схилила.
вітри гудуть, а ясени скриплять, а матері дрімається. дрімається та и вчувається, що то, пустуючи, на гіллях діти. го-ой-да! го-ой-да-
основна частина було у матері їх, синів, троє
закінчення співали півні.
одні й другі — сидить мати, як сиділа.
а вітри
вітри гудуть, а ясени риплять, а матері дрімає
затріщав каганець — гасне.
глибоко-глибоко зітхнула, підвелась, наладила ґніт.
стала посеред хати, на того селюка, що на стіні, очі
підійшла до малюнка, обсмикала рушник, краще квіти порівняла, починає говорити до нього стиха:
— скажи, сумний, скажи, невеселий, ще й не радісний: куди мої діти позаводив? де мені шукати? куди листи слати? чому, на вашу думку, автор створив таке обрамлення для цього твору?
ііі. сприйняття нового матеріалу.
1. бесіда з учнями.
1) що називається оповіданням?
2) який тип мовлення покладено в основу тексту оповідання? чому?
3) чому оповідання складається в художньому стилі?
4) яка кількість персонажів здебільшого діє в оповіданні?
5) чому в основу оповідання покладено розповідь про одну подію з життя персонажа?
6) наскільки важливою для героя оповідання є описана подія?
7) які композиційні елементи є для оповідання обов'язковими?
8) що називається зав'язкою, кульмінацією та розв'язкою?
9) чи можливе оповідання без кульмінації?
2. розповідь вчителя.
обрамлення— така частина композиції твору, яка є ніби рамкою для розповіді
про інші — основні — події. найчастіше саме з обрамлення читач дізнається про
джерело викладеної в основній частині оповідання інформації або про подальшу
долю персонажів твору.
на прикладі будь-якого оповідання знайти зав'язку, кульмінацію та розв'язку, а
також знайти обрамлення.
iv. закріплення нового матеріалу.
1. прочитайте текст. визначте стиль мовлення, тему і основну думку. простежте, як розкривається основна думка оповідання в його композиції (визначте зав'язку, кульмінацію, розв'язку).
лелечий суд
якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек. вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимі
зовсім випадково я довідався, за що покарали лелеку.
мені розповіли, що того літа в сусідньому селі під час грози блискавка підпалила хату, на якій багато років жили лелеки. господар хати майже з вогню виніс дітей і дружину. він же, лелека, рятуючи себе, відразу полетів геть од пожежі, забувши про свою родину. на виручку прилетіли інші лелеки, але вже було пізно - мати з двома маленькими нелітками загинули у вогні. лелека все літо ховався, а коли настала пора вильоту, він тихенько пристав до зграї. але там його упізнали й засудили на вічну самотність (за в. земляком).
про що йдеться у початковій частині тексту? доповніть текст завершальною частиною, яка б спільно з початковою створила обрамлення.
2. прочитайте текст. про що в ньому рзав'язка, кульмінація,
Кожну епоху розвитку людства визначає моральної свідомості, який виступає домінуючим даного часу, певного народу, конкретних соціально – економічних умов. В усі часи людство надзвичайно обережно, делікатно ставилося становлення духовності особистості, адже міцному ґрунті духовності, моральності, культури зростає особистість відповідальна думку, , вчинок.
формування духовних цінностей студентської молоді є досить актуальною в . Сьогодні виступає активною силою політичних змін і залежно від того, які цінності вона у ці зміни, яку культуру впроваджує, багато в чому залежати майбутнє суспільства, його , напрям трансформації. Суспільство зацікавлене в тому, щоб ці цінності і були демократичними. Їх формування – завдання актуальне і таке, що потребує нагальної уваги.
Поняття "духовність", "духовний" сьогодні вживають кожному кроці. Гуманітарні науки, виховна діяльність спрямовані формування "духовного розвитку особистості", публіцистика закликає формування "духовних основ" життя і суспільства, зростання національної самосвідомості, взаємозв’язок освіти і церкви прискорив процес відродження духовності в її релігійно – конфесійному розумінні.
Розбудова української державності, проведення реформ, побудова громадянського суспільства неможливі без розвитку української духовності. Протягом років незалежності нашої країни основним завданням державного управління був розвиток економіки, тому вирішення проблем у духовній сфері суспільства відбувалося залишковим принципом. Відсутність чіткої програми духовного відродження українського суспільства гальмувало втілення будь-яких реформ у всіх сферах суспільного життя. Пріоритетною сферою у духовності і культурному розвитку суспільства була і залишається освіта. Тому головне завдання сучасної освіти – це розвиток духовної культури особистості, що в підсумку стає основою формування і становлення особистості.
духовності й духовної культури молодої людини завжди хвилювала й хвилює кожного педагога, вихователя, куратора, адже формування її духовної культури – це ще й формування її свідомості, світогляду, включення в економічне, політичне, культурне життя народу, уклад життя сім’ї, нації.
Оволодіння студентською молоддю духовною культурою підносить свідомість особистості вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів шляху його розвитку.
Духовно – моральне виховання молоді – це водночас велика відповідальність і джерело зміцнення нації. Духовно – моральний потенціал складають загальнолюдські та християнські цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Звичайно, людина не може жити тільки рахунок духовних цінностей. Але сучасна взагалі не бачить сенсу в духовності. Це певною мірою пов’язано із вихованням, а також середовищем, в якому людина реалізовується, суспільством, в якому вона живе. У теперішній , коли є можливості духовного зростання, сучасні молоді люди не потребують цього.
Потреба у спілкуванні, активному відпочинку зникає, адже зміну приходять віртуальні Інтернет-мережі, які пропонують молоді спілкування не виходячи із дому. Тому сьогодні необхідні більш дієві засоби залучення молоді джерел духовного, вічного, нетривіального, а також пробудження і подальшого духовного розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови.
І питання це надзвичайно важливе, оскільки духовність – це творча спрямованість, наснага, енергія людини, її здатність самоусвідомлення себе як особистості. У практиці виховання пропонуються нині різні технології формування духовності молоді. Це і духовна реабілітація особистості через засоби масової інформації, через проникнення у світ мистецтва, через живе спілкування, позанавчальна виховна робота.