У квартирі на 5 поверсі, жила Ніна Степанівна - мудра жінка літнього віку. Онук прийшов до своєї бабусі після уроків. Уроків було чимало, тому Андрійко зголоднів.
-Бабусю, привіт! Як у тебе справи?
-О, Андрійчику, привіт. Все чудово. Читаю нову книжку, - говорила бабуся -,ти напевно зголоднів, іди поїж, на столі обід.
-Дякую бабусю.
Тим часом, бабуся сиділа і читала свою улюблену книгу "Майстер і Маргарита". Ця книжка так захоплювала Ніну Степанівну,що вона зачитувалася. Одного разу Ніна Степанівна читаючи, повернулася до телевізора, подивилася новини і десь поклала свої окуляри, що вона загубила їх. Вона звернулася до Андрійка.
-Андрійко,ходи сюди
-Так бабусю
-Онуче, до знайти мені мої окуляри, а то я дуже хочу прочитати книжку,-казала бабуся,-перелазила усю хату і ніде не найшла..
-Добре,зараз почнемо.
Андрійко почав шукати очки. Він був справжній професіональним пошуковцем. Через 30 хвилин пошуків, окуляри знайшлися - у шафі.
-Бабусю,ось твої окуляри - у шафі!
-Любчику,дякую тобі!
Після цього, бабуся з онуком, дочитували книгу "Майстер і Маргарита", яка закінчилася вічним покоєм Майстра і Маргарити.
У квартирі на 5 поверсі, жила Ніна Степанівна - мудра жінка літнього віку. Онук прийшов до своєї бабусі після уроків. Уроків було чимало, тому Андрійко зголоднів.
-Бабусю, привіт! Як у тебе справи?
-О, Андрійчику, привіт. Все чудово. Читаю нову книжку, - говорила бабуся -,ти напевно зголоднів, іди поїж, на столі обід.
-Дякую бабусю.
Тим часом, бабуся сиділа і читала свою улюблену книгу "Майстер і Маргарита". Ця книжка так захоплювала Ніну Степанівну,що вона зачитувалася. Одного разу Ніна Степанівна читаючи, повернулася до телевізора, подивилася новини і десь поклала свої окуляри, що вона загубила їх. Вона звернулася до Андрійка.
-Андрійко,ходи сюди
-Так бабусю
-Онуче, до знайти мені мої окуляри, а то я дуже хочу прочитати книжку,-казала бабуся,-перелазила усю хату і ніде не найшла..
-Добре,зараз почнемо.
Андрійко почав шукати очки. Він був справжній професіональним пошуковцем. Через 30 хвилин пошуків, окуляри знайшлися - у шафі.
-Бабусю,ось твої окуляри - у шафі!
-Любчику,дякую тобі!
Після цього, бабуся з онуком, дочитували книгу "Майстер і Маргарита", яка закінчилася вічним покоєм Майстра і Маргарити.
Відповідь:
10. Повертаючись додому, пішов дощ.
Провівши аналіз ґрунту, зроблено висновок: більше його поливати.
11. Солодкі пахощі акацій, настояних на сонці, пливуть у повітрі злегка ,
паморочать голову й викликають у душі трепетний смуток.
У гущавині ,що заплела круті київські прибережні схили, не вгаваючи
співають ,заливаючись солодким щебетом, солов'ї.
Заходить блакитна ніч ясними мерехтливими зорями, гаптуючи
небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах.
Пояснення: 10. краще сказати розпочався; якісь ці речення такі неповноцінні, я б взагалі їх перебудував.