Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Успехи армии парламента основывались на богатстве и административных буржуазии, инициативе и находчивости простого народа, демократизме организации. Антироялистская армия пуритан оказалась расколота на индепендентов и пресвитериан. Индепенденты стремились выиграть войну с королём, пресвитериане были сторонниками компромисса с ним. Пресвитериане в войне полагались на профессиональную шотландскую армию, которая стоила дорого, но действовала мало. В 1645 году Кромвелю удалось добиться демократизации армии: по «Биллю о самоотречении» все члены парламента сложили с себя командование. Пэры лишились своего традиционного права командовать вооруженными силами, была создана 22-тысячная «Армия нового образца», опиравшаяся на демократические элементы в армии. Её главнокомандующим стал генерал Томас Ферфакс, в то время как командующим кавалерии стал Оливер Кромвель. Ударной силой армии стала йоменская конница Кромвеля, чья дисциплина была основана на добровольном подчинении. В армии велось открытое обсуждение любых, в том числе политических, проблем, её солдаты были более политически сознательны и дисциплинированны, чем солдаты обычных армий. Йоменская конница стала центром организации раздробленных крестьян и ремесленников. В среде рядовых солдат и низших офицеров в 1647 году возникло движение левеллеров. Ими были организованы Советы солдатских агитаторов и Армейский совет, в своем распоряжении они имели партийную кассу, печатный станок, связи с Лондоном, с другими армиями и гарнизонами, с флотом. Левеллеры выступали за радикальную демократизацию армии и органов власти и защиту интересов мелких собственников. Их политический манифест под названием «Дело Армии» (англ. The Case of the Armie Truly Stated), обсуждался на расширенном заседании Совета Армии в Патни, по результатам которого было решено выработать декларацию, которая была бы утверждена на общем собрании армии и стала бы основой любого будущего конституционного соглашения. В 1649 году, после победы армии во второй гражданской войне, Прайдовой чистки парламента, казни Карла I и провозглашения республики, левеллеры были подавлены грандами, руководители этого движения были расстреляны. Неустойчивое классовое положение мелких собственников-левеллеров, в среде которых шло активное имущественное расслоение, обрекало движение на поражение. Подавление левеллеров означало разрыв крупной буржуазии и дворянства с народными силами. Но армия была все еще необходима как инструмент буржуазных преобразований, происходивших в 1650-х годах: Завоевание Ирландии, экспроприация местных землевладельцев и крестьянства. Завоевание Шотландии, необходимое для предотвращения реставрации феодализма, которая могла исходить оттуда. Снос крепостей, разоружение кавалеров и обложение их разорительными налогами, что предотвращало реставрацию старого порядка. Проведение в жизнь Навигационного акта, что было обеспечено командирами военных судов. Создание сильного флота, необходимого для империалистической политики. Распродажа спекулянтам земли церкви, короны и многих видных роялистов для финансирования всех этих мероприятий.
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.