- Та ось згадую, як весело та класно було у школі. Правда, га?
- Так, гарні були часи. Пам'ятаешь, як ще у першому класі ми стояли по двоє за вчителькою.
- Так пам'ятаю. Я тоді такий величезний букет приніс.
- О, та це ж ми у третьому класі, на екскурсію до зоопарку ходили. Пам'ятаю мене там так зебра налякала, що в мене аж мурахи по тілі пішли. Вона мене ледве не вкусила.
- Дивись, а це ми у п'ятому класі.
- Так вдалий кадр. Ми тоді готувалися до вистави.
- А це ми у сьомому класі подвір'я прибираємо. А це у нас свято було.
- Вау, це ж ми у 9 класі. Пам'ятаю ті екзамени. Складно було.
- Так. У нас з класу пішли тоді Борис, Даша, Марк, Саша, Лара, Ярик, Микита і ще багатенько пішло.
- А це ми на випускному. Тоді наша вчителька плакала не хотіла щоб ми від неї йшли від неї.
- Так школа - це час наших відкриттів. Саме в цей період ми відчуваємо життя, як справжню смугу випробувань. Тобі хотілось би вернутися до школи?
- Так, але жаль, що час нереально повернути.
- Це правда. Давай завтра сходимо до нашої школи, згадаємо, як ганяли м'яча на перерві, як затамувавши подих чекали на оцінки, як ми раніше жили і, як зараз живуть там інші діти.
- Привіт. Як справи?
- Здоров був. Та ось фотоальмоб дивлюся.
- Щось ти не дуже веселий.
- Та ось згадую, як весело та класно було у школі. Правда, га?
- Так, гарні були часи. Пам'ятаешь, як ще у першому класі ми стояли по двоє за вчителькою.
- Так пам'ятаю. Я тоді такий величезний букет приніс.
- О, та це ж ми у третьому класі, на екскурсію до зоопарку ходили. Пам'ятаю мене там так зебра налякала, що в мене аж мурахи по тілі пішли. Вона мене ледве не вкусила.
- Дивись, а це ми у п'ятому класі.
- Так вдалий кадр. Ми тоді готувалися до вистави.
- А це ми у сьомому класі подвір'я прибираємо. А це у нас свято було.
- Вау, це ж ми у 9 класі. Пам'ятаю ті екзамени. Складно було.
- Так. У нас з класу пішли тоді Борис, Даша, Марк, Саша, Лара, Ярик, Микита і ще багатенько пішло.
- А це ми на випускному. Тоді наша вчителька плакала не хотіла щоб ми від неї йшли від неї.
- Так школа - це час наших відкриттів. Саме в цей період ми відчуваємо життя, як справжню смугу випробувань. Тобі хотілось би вернутися до школи?
- Так, але жаль, що час нереально повернути.
- Це правда. Давай завтра сходимо до нашої школи, згадаємо, як ганяли м'яча на перерві, як затамувавши подих чекали на оцінки, як ми раніше жили і, як зараз живуть там інші діти.
- Давай. Я не проти.
- Тоді до завтра.
- До завтра. Бувай.