Складним із сурядним і підрядним зв'язком є речення
A Коли він торкнувся смичком до струн скрипки, все на світі зникло і
залишилася тільки музика (В. Собко).
Б А як зненацька заплачу, щоб не побачили сліз, шапку насуну, нена-
че злізла сама аж на ніс Д. Іванов).
в Горобці на хаті й по тинах цвірінькали так весело й моторно, мов
хотіли сказати, що й вони знають, коли весна (Б. Грінченко).
ГЗгодом полями пішов до Бугулюбив у вечірню пору пройтись над
берегами притихлої ріки, пустити за течією легкий човен (М. Стель-
мах).
1 .Він мені не друг ,а ворог.
2 .Будь не рабом, громадянином будь!
3 .Великі душі мають силу волі, а слабодухи гинуть у неволі.
4 .Хай забудеться недоля і неслава давніх літ, щастя рівне й рівна воля засіяють на весь світ!
5 .Тиша ловить у невід хвилин переплин.
6 .Через незгоду тратять люди свободу.
7 .Намагайтеся власні недоліки пізнавати.
8.Клянемося хлібом і водою, що всі мови нашої землі житимуть добром, не ворождою, в чесному сестринстві, а не злі.
9.Не кидайте весла, гребіть що є сили, ми тую негоду минем…
10.Ненависть пильна, і стріла безлика.
1. У центрі кола стояв кумедно вбраний дядько,який горланив-"Хто переможе Велета,отримає кругленьку суму!". 2.До речі,-зазирнув до купе провідник-мені здається,зараз ваша станція,молоді люди. 3.Ти плачеш? Раптом озвалася за спиною-тітонька Сніжана. 4.Софійка побачила вдалині дівчину з пранням на коромислі, упівголоса озвалася-"Не туди йди! Вернися додому! Біля води біда чекає!".5.Дід якось гадав вельможному за плату,але той лише розреготався й крізь сміх сказав-"То це ж,Дем'яне завелика честь,коли пан винен мужикові! Чи тобі не досить її?".6."А для чого якомусь там опудалу така розкішна сомбрера?"-міркував Федько,присипляючи свою совість-"Страхатиме горобців і без бриля,а Вітьці на відповідальне побачення позаріз треба... Та з рештою я не краду бриль,а тільки позичаю...". 7."Жаль звичайно серенади"-буркнув Федько й смачно позіхнувши додав-"Ходімо спати,а завтра щось придумаємо".8."Не ймення тебе красить,а ти його краси"- говорили козаки. 9.Батько,звичайно,в такім випадку грозив Павлусеві пальцем,а до Ганни промовляв:
"Козир-дівка! Тебе лише в посли слати..."