Складне речення зі сполучниковим сурядним і підрядним та безсполучниковим зв'язком є в рядку:
А Хай оживає істина стара: людина починається з добра.
Б Над хатою зійшла вечірня зоря, заграла золотом в яблуневому цвіті, що розлився духмяними пахощами по всьому саду.
В Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий, він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.
Г Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілось, щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах.
Посієш впору - збереш зерна гору. (Нар. творчість) 2) Ти зійди на гору
брате і поглянь на схід - стали світлі наші хати світ. (Я. Колас) 3) І
добре синові - в нього є мати. І добре матері - в неї є син. (А. Малишко) 4) Не
плюй в колодязь -пригодиться води напиться. (Л. Глібов) 5) Перемога прийде -
але не сама її треба ще здобувати. (Ю. Смолич) 6) Я пам’ятаю - на Дніпрі од
берегів пахли трави. (М. Сосюра) 7) Поглянув я на ягнята - не мої ягнята.
Обернувся я на хати - нема в мене хати. (Т. Шевченко) 8) Здобудеш освіту -
побачиш більше світу. (Нар. творчість)
8. Небо оновляється: засиніло зовсім повесняному. (О. Гончар) 9. І став довгожданий ранок: теплий прозорий щедро
обсипаний позолотою сонця. (Я. Баш)
1. Хай оживає істина стара: людина починається з добра (Л. Забашта). 2.1. Хай оживає істина стара людина починається з добра (Л. Забашта). 4. Ксенія була
обдарованою дівчинкою: я щодня насолоджувалася класикою у виконані юної
піаністки (Г. Паламарчук). 5. Вже пахло морем: ось-ось воно мало з’явитися
із-за обрію (О. Гончар). 6. Не вчи плавати щуку: щука знає цю науку
Ось вже листопад підкрадається з-за дубів і пророкує наближення зими, лютих морозів. А так не хочеться відпускати свою осінь, наповнену світлом, оптимізмом, життєдайною енергією із сумним присмаком, адже я відчуваю у ній саму себе, ніби відбивається сумна мелодія скрипки і пристрасність гітари.
Я часто помічаю те, чого не бачать інші. Це здатність проникати у глибини позаземної реальності, де можна побути наодинці з собою і поринути у свій, фантастичний світ. У своїй уяві я витворюю магічний світ осені, порушуючи усі закони логіки. У парку закохана пара кружляє, а зусібіч - вир осінніх листочків. Листя падає, падає, і майже засипає закоханих щастям, любов'ю. На спортмайданчику дітвора невгамовно мружиться від сонечка і грається листочками досхочу. Усе, ніби в ідеальній казці. Біля могутнього, предковічного дуба утворюють коло школярі і наповнюються мудрістю. Листопад підхоплює дітей на крилах золотої осені і дарує їм натхнення, радість, енергію, любов.
Тому осінь завжди у моєму календарі відмічена особливим кольором - жовтим, який символізує сонячне світло, тепло, радощі і повагу.