Складне речення із безсполучниковим і підрядним зв’язком є в рядку
А Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну.
Б Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси золоті зоря вплітала в трави. В День і ніч стугоніли під вікнами ковані колеса возів, коні кресали копитами іскри, від ходи танків тремтіла хата.
Г Марко піднімається на підсинений пагорб, де крізь сон зітхає кучерявий овес, і застигає на місці: од вітряка до нього йде його Оленка з білим вузликом у руці.

ответ:

привіт всім, меня звати (ім'я), та зараз я хочу вам продемонструвати свій твір-роздум на людську наполегливість у публіцистичному стилі. для початку, я розумію що, публіцистичний стиль, це стиль де я обговорюю моменти зі свого життя та моменти с життя друзів.

{абзац}дивіться, є два слова: "мотивація і наполегливість", два різних слова, але дуже сильні, мотивація це коли людина мотивовано йде до своєї цілі та не бачить перешкод, а наполегливість це коли ти ставиш ціль, та й йдеш до неї усе життя, поки не добьешься вершини, максимум не вижмешь сили з себе. наведу вам приклад, рандомний хлопець рахує що йому треба сходити та повчитись грати у футбол, але він не має цілі, це називається мотивована людина займатись чимось по моєму рахунку, а людина наполеглива, інший хлопець , він вже на футбол, обговорив це за сімейному столі з сім'ею, та поставивши собі ціль, дойди до кінцівки й потрапити у якусь команду, звичайно кожен хлопець хоче це, але в команду запам'ятайте.. потрапляють наполегливі та целепоставленні люди!

ответ:

ріка стугна протікає біля нашого села. вона така спокійна й живописна, особливо зараз, влітку, що на її березі мало не кожного вечора зустрічається двоє вони йдуть, навіть в сутінках,  світлою стежкою, всі коло доброї, але завжди сумної  верби, притуляються один до одного і поринають у свій особливий чарівний світ, зрозумілий тільки їм, закоханим. вони шепочуться і любляться, лякаючи русалку, що виплила на берег розчісати свое довге зелене волосся і погомоніти з подружкою-вербою.

вдень ця біла стежка й берег більш прозаїчні, ніж вночі, але також напоєні романтикою стугни. тут ідуть, плескаючи голими п"ятками, , спускаються до берега й відв"язують свої човни, які вже давно прокинулись і ждуть хазяїв, щоб знову відчути ласкаючі хвилі і лоскіт свіжої сріблястої риби своїми просмаленими боками.

объяснение: