Складання твору–роздуму
Будь ласка,хоть хто небуть до ть❤
.
Напишіть, як ви оцінюєте вчинок Ніни або вчинок Михайла (на вибір).
.
Сьогодні — день народження Ніни. Прийшли гості. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це ж бабуся сяде за стіл. їй вісімдесят років. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся — ложка дрижить, крапельки падають на стіл. Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: в Ніниної бабусі руки тремтять. Ніна тихенько сказала мамі:
— Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.
— Чому? — здивувалась мати.
— У неї руки тремтять. Капає на стіл... Мама зблідла. Не сказавши ні слова, зняла зі столу білу скатертину і сховала в шафу.
Довго сиділа мовчки, потім сказала:
— У нас сьогодні бабуся хвора, тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю тебе, Ніно, з Днем народження. Моє побажання: будь справжньою людиною.
У січовій школі
На перерві чорнявий отаман насупив густі брови, соколом глянув на зніяковілого Михайлика.
— У нас, кобзаренку, щоб ти знав: дурно каші не їстимеш, хоч і гроші дав. Будеш воду носити, а по обіді миски мити! Бери цебра! Слухняно кивнувши, Михайлик побіг по великі цебра, що стояли на ґанку. Коли Михайлик, принісши раз води, біжком повертався з важкими цебрами вдруге, за ворітьми його перестріли хлопці, що сиділи поруч, на лаві.
Веснянкуватий, не кажучи й слова, підставив ножку — Михайлик мало не впав, розхлюпавши воду.
— А ти чого? Чого? — задихнувся він.
— А того. Як ти козак — не баба, давай навкулачки.
І, розмахнувшись, одважив такого стусана в груди, що Михайликові застрибали червоні метелики в очах. Він, осліпнувши від люті, кинувся в бійку. Щосили бив кулаками, завзято гамселив то одного, то другого, не чув навіть, як влучають його, доки, нарешті, супротивники, шморгаючи розбитими носами, не сказали: "Годі."
Кров юшила з носа, підбите око запливало ґулею — дарма: хай скаже хто, що він не козак!
За обідом дяк-учитель кинув на нього пильний погляд.
— Е-е, отроче, тебе вже й охрестили. Хто ж це так?
— Ніхто, я сам... Біг до криниці ... через колоду перечепився..
.
Користуйтесь планом
1. Хто здійснив вчинок?
2. Як він сам сприймає свій вчинок?
3. Що інші думають про це?
4. Яке твоє враження?
5. Чому саме так розцінюєш вчинок?
6. Що побажав би ровесникам?
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!