Коли я вийшла холодним зимнім вечером на двір, то зупинилася, мов зачарована: всі люди вдягнені в товсті жупани й найтепліші рукавиці, довкола стрімко догяняють один одного хлопці й дівчата, адже так можна і провести цю чудову пору року достойно, і зігрітися, бо ця зима все ж таки холодніша за минулу. А довкола все сяє, якнайтонші сніжинки літають навкруги, по ним ми і ступаємо, наче по мереживу, а снігурі все летять, по найбілішому простору, і кінця краю якого немає.
