Складіть складний план. Коли поїзд мало-помалу наближався до Львова і з’явилися перші будинки і напівкруглі бані церков, Марко відчув невимовну радість, бо повернувся ж до міста своєї юності, яке можна було назвати столицею, не додаючи до цього слова лапок іронії. Він радо, якось по-дитячому вітав знайомі околиці; його зір із приємністю блукав по пагорбі Високого Замку, по Лисій горі, поважній будові храму Святого Юра — скрізь, де він давним-давно не раз бував.
Чимало часу минуло відтоді, коли він востаннє був у Львові. Тоді він знав молодого Франка, Павлика, Бачинського. Нині в цьому місті ходять інші люди, ті, що живуть великим зривом вісімнадцятого року і дальших років упертих, жертовних змагань. Марко поринув у думки, сумуючи за минулим, жаль огортав його, коли він згадував про те, що з власної вини не став учасником боїв за свободу. Так він і незчувся, як потяг почав наближатися до вокзалу. Ще потяг не доїхав до львівського вокзалу, а Марко почав одягатися, почуваючи себе завороженим кораблем із середньовічної легенди, який опустили перед бурею, який блукає
по морях, гнаний вітрами.
Нарешті Марко вийшов із залізничного вокзалу і зупинився як укопаний: відчув якусь дивну атмосферу неспокою і росту міста боротьби, духовних шукань, дозрівання. Тимчасом як Марко розмірковував мимохіть, стоячи перед вокзалом, з важких хмар почав сіятися дрібний дощ. Це його розбудило від задуми, і він глянув уперед, вздовж алеї: хотів увібрати
холодним поглядом теплоту цього древнього рідного міста. Нарешті рушив широкою алеєю, вона привітно махала йому услід ніжно-зеленими, вітами крислатих, дерев. Йому здалося: будинки; храми, люди — все, що він зустрічав на своєму шляху, радо вітає його приїзд; а він ішов не поспішаючи, жалкуючи, в душі плачучи за тим, чого уже це вернути. І скрізь, де б він не проходив: чи то широкими гомінкими вулицями, чи то тихими вузькими вуличками, його супроводжував незримий і зримий дух величі міста Лева; і він по-щирому, радів цій навколишній гармонії, яка зливалася водно разом із ним і, мабуть, теж по-справжньому раділа поверненню свого «блудного сина»
Листопадне дерево середніх розмірів, 9-28 м заввишки і діаметром стовбура до 1,6 м. Хоча клен червоний досить легко ідентифікується, він володіє досить широкими морфологічними характеристиками, більш ніж будь-який інший клен Північної Америки. Найпростіший б розпізнавання даного виду - це форма листя.
Як і в інших представників даного роду, листя клена червоного розташовані супротивно і в зимовий час опадають. Листки прості, 5-10 см завдовжки, дланевидного з трьома-п'ятьма однакової ширини зубчастими лопатями неправильної форми (для порівняння, в близького йому виду клена сріблястого (Acer saccharinum) зубців як правило 5 і вони набагато глибше порізані). Верхня частина аркуша світло-жовта, нижня бліда. Черешки зазвичай червоні, так само як і нирки. Восени листя стає яскраво-червоними.
Кора гладка, варіює від сіро-коричневого до білого кольору, з віком темніє і покривається тріщинами. Гілочки схожі з гілочками клена сріблястого - червоні, з V-подібними листовими рубцями, тільки у клена сріблястого на зламі вони неприємно пахнуть. На багатьох гілочках є карликові пагони.
Нирки тупі, неопушені, від червоного до сірувато-коричневого кольору, в зимовий час добре видно на відстані.
Жіночі квітки
Квітки різностатеві (хоча чоловічі і жіночі квітки розташовані на одному дереві). Жіночі насіннєві квітки яскраво-червоні, кожен з п'ятьма пелюстками і п'ятьма чашолистки, зібраними в кисть. Чоловічі квітки являють собою лише жовті тичинки, що виступають з карликових гілочок на гілці. У молодих дерев можуть бути присутніми квітки тільки однієї статі. Цвітіння починається ранньою весною, до появи листя.
Плід представляє собою крилатку, колірна гамма якої варіює між червоним, жовтим і коричневим кольорами. Крилатки 15-25 мм завдовжки, з'являються парами під кутом в 50-60 градусів.
Відповідь:
У публіцистичному творі "Нарід чи чернь?", надрукованому в газеті "Українське слово" 1941 року, Улас Самчук ставить чи не найболючіше для українця питання, яке залишається актуальним і сьогодні. Що таке національна самосвідомість? Чи не можна без неї обійтися? Так, можна, якщо ти бажаєш залишатися довічним рабом, прислужником іншої сили. Але якщо ти хочеш бути справжнім європейцем, ти повинен перш за все визначитися щодо власної національної приналежності. Для українців, яких довгі роки пригноблювали як у політичному, так і в культурному плані, це самовизначення стає дуже важливим. Адже людина має почувати себе істотою із власним історичним корінням, своїм минулим і майбутнім. А це означає збереження своєї мови, своєї культури, традицій. Тому не все одно, якими іменами названо вулиці, які поети захоплюють молодь.
Пояснення: