1. Людей, в яких сумління розвинуте настільки, що навіть у ситуаціях, коли вони відчувають, що з ними відверто панькаються, що вони можуть зробити будь-що, і їм за це "нічого не буде", - навіть у таких ситуаціях вони контролюють себе і втримуються від того, щоби скористатися і "сісти на голову", - таких людей, думаю, можна перелічити по пальцях.
2. Казкова осінь завітала на подвір*я дитячого садка для того ,щоб привітати дітлахів зі святом , а саме з днем відкриття садочка !
3. Так от, усі людські пристрасті , розпалені зіткненнями інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, і я влаштовую їм огляд, а сам живу спокійно.
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
1. Людей, в яких сумління розвинуте настільки, що навіть у ситуаціях, коли вони відчувають, що з ними відверто панькаються, що вони можуть зробити будь-що, і їм за це "нічого не буде", - навіть у таких ситуаціях вони контролюють себе і втримуються від того, щоби скористатися і "сісти на голову", - таких людей, думаю, можна перелічити по пальцях.
2. Казкова осінь завітала на подвір*я дитячого садка для того ,щоб привітати дітлахів зі святом , а саме з днем відкриття садочка !
3. Так от, усі людські пристрасті , розпалені зіткненнями інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, і я влаштовую їм огляд, а сам живу спокійно.
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.