Давним-давно жила-була Українська Мова. Вона дуже любила співати і танцювати, повчати казками,які були дуже цікавими. Та ось одного разу до королівства прийшла зла чаклунка. Задумала вона загубити Українську Мову. Підійшла лиходійка до неї і попросила розповісти казку. Не відмовила Українська Мова незнайомці - розповіла їй про веселі звуки та веселі нотки.
-Ти дуже розумна, але не треба повчати старших, - промовила незадоволено лиходійка.
- За твою неповагу я покараю тебе!
І зла чаклунка стукнула палицею по землі три рази...
Опинилась Мова в незнайомому королівстві. Розгубилася, засумувала. Та недовго вона була самотньою. Мешканці королівства запросили незнайомку до себе, обігріли, втішили, а дізнавшись її не легку долю, запропонували жити у них.
Незабаром не залишилось у цьому королівстві нікого байдужого до Української Мови.
ЇЇ поважали і любили за добру пораду, за талант і уміння розповідати цікаві казки, що вчать розуму.
А ще - за уміння співати чудові пісні, які лікують Душі.
Мій ранок починається в будні дні досить рано. Адже треба встигнути привести себе в порядок, зібратися в школу і дійти до неї. Зимовий і осінній ранок мені не осінь подобаються. Тому що коли я прокидаюся за вікном так темно, наче ще ніч і хочеться спати. І організм навіть не відразу розуміє, що пора вже прокидатися і продуктивно працювати. Від цього першу половину дня можу ходити досить розбитий і в поганому настрої. Але як тільки стає світліше і сонце підіймається, то і я почуттю себе набагато краще.
Зовсім інша справа весняний і літній ранок. Ось їх я просто обожнюю. Так приємно прокидатися від перших променів сонця, які заглядають тобі в віконце.
Вони ніби лагідно пестять тебе по щоках своїм теплом і закликають, що пора вставати, адже день буде сповнений цікавих занять і хороших емоцій. Тоді я прокидаюся дуже легко, і хочеться якнайшвидше зробити всі справи і швидше б потрапити на вулицю.
Я розумію, що хтось прокидається і ще раніше і як у них це тільки виходить. Але для мене це складно. Хоча і проспати весь день мені б не хотілося. Адже це дуже нудно, лежати в ліжку і нічого не робити. Тому я не розумію дорослих, для яких найбільше бажання – це провалявся у вихідні весь день в ліжку і нічого не робити. Можливо, коли я стану старше, то зрозумію, чому вони так роблять, але поки що не дуже це розумію. Або вони ще прокидаються в обід і пропускають такий чудовий час доби, як ранок. Адже це так здорово прокинутися і відчути приплив сил. Особливо приємно прокидатися вранці, коли в школу не треба. Тоді ти ще й знаєш, що у тебе багато вільного часу і можна провести його дуже здорово і корисно. Тому ранок – це чудовий час доби, яке можна провести чудово і з користю. Іноді мені здається, що як будеш відчувати себе вранці, так і проведеш весь день.
Давним-давно жила-була Українська Мова. Вона дуже любила співати і танцювати, повчати казками,які були дуже цікавими. Та ось одного разу до королівства прийшла зла чаклунка. Задумала вона загубити Українську Мову. Підійшла лиходійка до неї і попросила розповісти казку. Не відмовила Українська Мова незнайомці - розповіла їй про веселі звуки та веселі нотки.
-Ти дуже розумна, але не треба повчати старших, - промовила незадоволено лиходійка.
- За твою неповагу я покараю тебе!
І зла чаклунка стукнула палицею по землі три рази...
Опинилась Мова в незнайомому королівстві. Розгубилася, засумувала. Та недовго вона була самотньою. Мешканці королівства запросили незнайомку до себе, обігріли, втішили, а дізнавшись її не легку долю, запропонували жити у них.
Незабаром не залишилось у цьому королівстві нікого байдужого до Української Мови.
ЇЇ поважали і любили за добру пораду, за талант і уміння розповідати цікаві казки, що вчать розуму.
А ще - за уміння співати чудові пісні, які лікують Душі.
Мій ранок починається в будні дні досить рано. Адже треба встигнути привести себе в порядок, зібратися в школу і дійти до неї. Зимовий і осінній ранок мені не осінь подобаються. Тому що коли я прокидаюся за вікном так темно, наче ще ніч і хочеться спати. І організм навіть не відразу розуміє, що пора вже прокидатися і продуктивно працювати. Від цього першу половину дня можу ходити досить розбитий і в поганому настрої. Але як тільки стає світліше і сонце підіймається, то і я почуттю себе набагато краще.
Зовсім інша справа весняний і літній ранок. Ось їх я просто обожнюю. Так приємно прокидатися від перших променів сонця, які заглядають тобі в віконце.
Вони ніби лагідно пестять тебе по щоках своїм теплом і закликають, що пора вставати, адже день буде сповнений цікавих занять і хороших емоцій. Тоді я прокидаюся дуже легко, і хочеться якнайшвидше зробити всі справи і швидше б потрапити на вулицю.
Я розумію, що хтось прокидається і ще раніше і як у них це тільки виходить. Але для мене це складно. Хоча і проспати весь день мені б не хотілося. Адже це дуже нудно, лежати в ліжку і нічого не робити. Тому я не розумію дорослих, для яких найбільше бажання – це провалявся у вихідні весь день в ліжку і нічого не робити. Можливо, коли я стану старше, то зрозумію, чому вони так роблять, але поки що не дуже це розумію. Або вони ще прокидаються в обід і пропускають такий чудовий час доби, як ранок. Адже це так здорово прокинутися і відчути приплив сил. Особливо приємно прокидатися вранці, коли в школу не треба. Тоді ти ще й знаєш, що у тебе багато вільного часу і можна провести його дуже здорово і корисно. Тому ранок – це чудовий час доби, яке можна провести чудово і з користю. Іноді мені здається, що як будеш відчувати себе вранці, так і проведеш весь день.