Діалог з другом Я: Я хотіла тобі сьогодні розповісти про цікаву історію яка відбулася в моєму житті. Друг: Мені дуже цікаво її послухати. Нужбо давай. Я:Одного разу я ішла до лісу із своїми батьками, я дуже люблю ходити до лісу. Друг: Я теж полюбляю ходити до лісу, там дуже чарівна природа. Я: Мені було дуже цікаво.Але коли я побачила маленького зайчика то я просто завмерла, він був сіруватого кольору, зайчатко було дуже миле. Друг: Я теж бачив його у зоопарку, але я думаю що від тебе воно дуже швидко втекло тому що вони дуже боязкі. Я:Я теж так думала, але коли воно мене побачило воно навіть і не налякалося. Друг: Невже, тобі повезло, придивитися до зайця ще й у лісі майже нереально. Я:Мені здається що я цей випадок запам‘ятаю на все життя Друг:Ато. Як не запам‘ятати такий випадок. Я: Дякую дуже було інтересно з тобою спілкуватися. До наступної зустрічі! Друг:Бувай.
Я: Я хотіла тобі сьогодні розповісти про цікаву історію яка відбулася в моєму житті.
Друг: Мені дуже цікаво її послухати. Нужбо давай.
Я:Одного разу я ішла до лісу із своїми батьками, я дуже люблю ходити до лісу.
Друг: Я теж полюбляю ходити до лісу, там дуже чарівна природа.
Я: Мені було дуже цікаво.Але коли я побачила маленького зайчика то я просто завмерла, він був сіруватого кольору, зайчатко було дуже миле.
Друг: Я теж бачив його у зоопарку, але я думаю що від тебе воно дуже швидко втекло тому що вони дуже боязкі.
Я:Я теж так думала, але коли воно мене побачило воно навіть і не налякалося.
Друг: Невже, тобі повезло, придивитися до зайця ще й у лісі майже нереально.
Я:Мені здається що я цей випадок запам‘ятаю на все життя
Друг:Ато. Як не запам‘ятати такий випадок.
Я: Дякую дуже було інтересно з тобою спілкуватися. До наступної зустрічі!
Друг:Бувай.
На леваді розквітла кульбабка. Це справжнє маленьке диво. Рано
вранці розтуляє вона своє жовтеньке вічко і вітається із сонечком. Та
вона й сама наче сонечко що сховалося серед зелених вирізьблених
листочків. Дівчата плетуть віночки прикрашають себе золотавим сяйвом.
Ось знову на подвір'ї розцвів бузок. Щоранку збігаються діти до
духмяного куща і розшукують п'ятипелюсткову квіточку. Де ж
сховалося їхнє «щастячко»? Кожному кортить знайти його на квітучій
бузковій гілочці. Та ось нарешті й довгождана пятірочка.
Знайшов! Щастя знайшов! — дзвінко вигукує хтось із них. І світяться'
радістю обличчя хлоп'ят.
Для щастя іноді так небагато треба.