Привіт, марічко. я вперше у ваших краях. можеш мені розповісти, чим славиться ваш край? - привіт, оксанко. дуже рада бачити тебе в наших краях. звичайно. я народилась і виросла на запоріжжі, тому можу розповісти чимало. наш край славиться своїм козацьким минулим.- а де знаходиться колиска козаччини? - на хортиці, якщо матимеш час, я тобі покажу запорізьку січ. також на острові дуже гарна природа, є чимало історичних місць, які варто відвідати кожному українцю. наприклад, цікавим є скіфський стан. - а чим ваш край є видатним сьогодні? - сьогодні запоріжжя є одним із промислових центрів. я патріот свого місця народження, тому вважаю, що запоріжжя - дивовижне місто.- дякую тобі, марічко. обов'язку проведеш мені екскурсію містом. а я вже починаю сумувати за своїм рідним краєм, тим місцем, де я народилась і виросла - львовом.- мабуть, колись і ти мені роскажеш про свої рідні місця.- обов'язково!
Був колись собі такий великий характерник шевченко, та такий, гір з ним ніхто не міг зрівнятися, їздив він, кажуть, скрізь по світу та збирав від панів різні листи — бумаги. кажуть, що як умер він, то його в домовині звідкілясь здалека в україну, бо як умирав, то сказав, щоб поховали в степу на могилі, нібито в ріднім краю. от його до тієї розкопаної могили, де коло зорового шляху стали здіймати з воза домовину, та й не здіймуть — така важка. що не робили, ніяк не здіймуть, та мусили прикликати з села двадцять чесних дівок, та аж ті зняли її. але ж як розкрили її, то вона була повна різних бумаг, а його самого не було: та так її з тими бумагами закопали. кажуть, що після хтось-то хотів ту могилу розкопати та забрати списи, бо з ними можна було б одібрати назад у людей ту землю, що у панів забрали після панщини, та у того чоловіка відібрало руки і ноги, то він і покинув докопувати. та шевченко цей дуже клопотався за людей, що робили у панів панщину, і дуже домагався за них у царя, щоб той дав їм волю. а цар все-таки волі не дав. от раз він приходить до царя, його впустили в палати. ввійшовши в палати, він хап за шапку та об землю трах, та й каже тоді цареві: — оце тільки й твоєї землі, що під моєю шапкою, а над всією землею пани царюють! весь світ я їздив, а ніде не бачив, щоб так було гірко та важко жити людям, як в твоїм царстві.