Складіть двовірші, римуючи слова і де я – ідея, за мету – замету, в тих – втих, з Риму – зриму, не суть – несуть.

Жив у країні української мови Прислівник. Одного разу вигнали його з країни, адже вважали що він є непотрібним членом речення. Прислівник дуже засмутився і пішов куди бачив...
Згодом усі мешканці країни української мови зрозуміли, що це було неправильне рішення, бо люди не могли до кінця висловити свою думку, розповісти потрібну інформацію. Прислівник допомагав усім розповісти про час, місце події. Порадилися інші частини мови і вирішили: потрібно покликати Прислівника назад додому. Він прийшов, усі вибачилися перед ним і існує ця країна української мови аж до тепер. І живуть там усі довго та щасливо...

- Привіт, Петрику! Як твої справи?

- Привіт, Дмитрику! Тепер добре, але я довго хворів, майже місяць провів у лікарні, а потім вдома, лікувався. Пробач мені, що я не привітав тебе з днем народження, але у лікарні небуло телефону.

- Як шкода мені це чути, друже! Це ти мене вибач, що я навіть не прийшов до тебе, не провідав… Але я насправді не знав, що ти був у лікарні.

- Нічого страшного, Дмитро! Я не ображаюся.

- Петрику, а  ти можеш віддати мою книжку, я хотів би її почитати?

- Даруй, але вона мені ще потрібна, я саме її дочитую. Чи можна її віддати через два-три дні?

-  Так, звичайно, я почекаю! Бувай, друже!

тобі! Бувай!