Складіть для меншого брата або сестри казку, героєм якої є тва- рини (усно). Уживайте слова з суфіксами і префіксами, які нада- ють їм зменшувально-пестливого або збільшувально-згрубілого відтінку значення. очень
Багато дітей зістаються покинутими на свавілля долі. Або матері покидають їх у дитбудинку, або вони вбивають своїх дітей. Матерей спонукає до цього вчинку безгрішшя, поганє життя, або діти їм зовсім не потрібні. Матері, які залишили дітей у дидбудинку, набагато кращі від матерів, які бивають своїх дітей, залишабть їх на вулиці, у смітнику тощо. Не треба заводити дітей, якщо вони вам не потрібні. Тому, вбивая ще ненароджену або тількі народжену дитину, ми вбиваємо життя людини, яка хоче жити, дихати, гратися, мати друзів, мати батьків та любов.
Картину Мона Ліза неможливо описати словами: чим довше ви дивитеся на неї , тим більше захоплюєтесь. Як і багато картин того періоду, цей портрет не уникнув руйнівної дії часу, нанесених руками невмілих реставраторів . Але незважаючи на все це , він не втратив своєї особливої краси і чарівності, і прекрасне обличчя все ще випромінює спокійну і зачаровує посмішку. Розміри картини Мона Ліза: Картина – всього лише 30 дюймів у висоту , і Мона Ліза зображена сидячою на низькому стільчику ; її тіло повернене вліво , права рука спирається на лівому передпліччі. Особа звернено до глядача злегка під кутом , тоді як карі очі дивляться прямо на вас. Каштанове волосся, розділені на проділ посередині і гладко зачесане до скронь , спадають красивими м’якими локонами на плечі . Прозора вуаль накинута на голову і в’ється поверх плечей . Топ спочатку зеленуватого кольору з глибоким вирізом оживлено більш світлими рукавами , які колись, мабуть, були жовтими . На задньому плані – фантастичний краєвид з пагорбами і горами , теплих і м’яких тонів , над ним поступово світлішає небо. Дві колони по краях пейзажу закриває нинішня рама картини. У цьому полотні прекрасні всі деталі , але увагу насамперед захоплює особа . Відомий італійський архітектор і історик Вазарі , що жив в ту блискучу епоху , так писав про « Моні Лізі » : « Леонардо погодився написати для Франческо дель Джокондо портрет Мони Лізи , його дружини. Він писав його чотири роки і потім залишив , не завершивши . Зараз цією картиною володіє французький король Франциск . Той , хто хоче дізнатися , як близько мистецтво може підійти до природного оригіналу, повинен уважно розглянути цю прекрасну голову. Всі деталі її виконані з найбільшим ретельністю . Очі мають той же блиск і так само зволожені , як у житті. Навколо них ми бачимо слабкі червонувато -сині круги , а вії могли бути написані тільки дуже майстерною пензлем. Можна помітити , де брови ширше , а де стають тоншими , з’являючись з пор шкіри і закруглюючись донизу. Все настільки природно , наскільки це взагалі можна зобразити . Маленькі , красиво вирізані ніздрі , рожеві і ніжні , виконані з найбільшою правдивістю . Рот , куточки губ , де рожевий відтінок переходить в природний живий колір обличчя , написані так чудово , що здаються не намальованими , а як би живою плоттю і кров’ю. Тому, хто уважно дивиться на впадинку на шиї , починає здаватися , що він ось-ось зможе побачити биття пульсу . Дійсно , цей портрет написаний так досконало, що змушує будь-якого сформованого художника , та й взагалі будь-якого , хто на нього дивиться , тремтіти від хвилювання . Мона Ліза була безмежно красива, і Леонардо завжди за на сеанси кого-небудь , хто міг грати і співати або жартувати , щоб її обличчя не виглядало втомленим і нудним , що часто буває , коли позують для портрета . Навпаки , чарівна усмішка грає на цьому обличчі , і здається , що воно – творіння Неба , а не рук людських , і що більш всього дивно – воно повно життя ». Такі слова Вазарі , що мають величезне значення і достовірність , тому що в його час полотно знаходилося в чудовому стані.
Багато дітей зістаються покинутими на свавілля долі. Або матері покидають їх у дитбудинку, або вони вбивають своїх дітей. Матерей спонукає до цього вчинку безгрішшя, поганє життя, або діти їм зовсім не потрібні. Матері, які залишили дітей у дидбудинку, набагато кращі від матерів, які бивають своїх дітей, залишабть їх на вулиці, у смітнику тощо. Не треба заводити дітей, якщо вони вам не потрібні. Тому, вбивая ще ненароджену або тількі народжену дитину, ми вбиваємо життя людини, яка хоче жити, дихати, гратися, мати друзів, мати батьків та любов.
Картину Мона Ліза неможливо описати словами: чим довше ви дивитеся на неї , тим більше захоплюєтесь. Як і багато картин того періоду, цей портрет не уникнув руйнівної дії часу, нанесених руками невмілих реставраторів . Але незважаючи на все це , він не втратив своєї особливої краси і чарівності, і прекрасне обличчя все ще випромінює спокійну і зачаровує посмішку. Розміри картини Мона Ліза: Картина – всього лише 30 дюймів у висоту , і Мона Ліза зображена сидячою на низькому стільчику ; її тіло повернене вліво , права рука спирається на лівому передпліччі. Особа звернено до глядача злегка під кутом , тоді як карі очі дивляться прямо на вас. Каштанове волосся, розділені на проділ посередині і гладко зачесане до скронь , спадають красивими м’якими локонами на плечі . Прозора вуаль накинута на голову і в’ється поверх плечей . Топ спочатку зеленуватого кольору з глибоким вирізом оживлено більш світлими рукавами , які колись, мабуть, були жовтими . На задньому плані – фантастичний краєвид з пагорбами і горами , теплих і м’яких тонів , над ним поступово світлішає небо. Дві колони по краях пейзажу закриває нинішня рама картини. У цьому полотні прекрасні всі деталі , але увагу насамперед захоплює особа . Відомий італійський архітектор і історик Вазарі , що жив в ту блискучу епоху , так писав про « Моні Лізі » : « Леонардо погодився написати для Франческо дель Джокондо портрет Мони Лізи , його дружини. Він писав його чотири роки і потім залишив , не завершивши . Зараз цією картиною володіє французький король Франциск . Той , хто хоче дізнатися , як близько мистецтво може підійти до природного оригіналу, повинен уважно розглянути цю прекрасну голову. Всі деталі її виконані з найбільшим ретельністю . Очі мають той же блиск і так само зволожені , як у житті. Навколо них ми бачимо слабкі червонувато -сині круги , а вії могли бути написані тільки дуже майстерною пензлем. Можна помітити , де брови ширше , а де стають тоншими , з’являючись з пор шкіри і закруглюючись донизу. Все настільки природно , наскільки це взагалі можна зобразити . Маленькі , красиво вирізані ніздрі , рожеві і ніжні , виконані з найбільшою правдивістю . Рот , куточки губ , де рожевий відтінок переходить в природний живий колір обличчя , написані так чудово , що здаються не намальованими , а як би живою плоттю і кров’ю. Тому, хто уважно дивиться на впадинку на шиї , починає здаватися , що він ось-ось зможе побачити биття пульсу . Дійсно , цей портрет написаний так досконало, що змушує будь-якого сформованого художника , та й взагалі будь-якого , хто на нього дивиться , тремтіти від хвилювання . Мона Ліза була безмежно красива, і Леонардо завжди за на сеанси кого-небудь , хто міг грати і співати або жартувати , щоб її обличчя не виглядало втомленим і нудним , що часто буває , коли позують для портрета . Навпаки , чарівна усмішка грає на цьому обличчі , і здається , що воно – творіння Неба , а не рук людських , і що більш всього дивно – воно повно життя ». Такі слова Вазарі , що мають величезне значення і достовірність , тому що в його час полотно знаходилося в чудовому стані.