СИТУАЦІЯ. Уявіть, що вам потрібно в одному випадку висловити прохання категорично, а в іншому - пом'якшеним тоном. Запишіть кожне речення двічі:
спочатку замінюючи дієслова у формі наказового умовним (для пом'як-
шення наказу), а потім неозначеною формою (для посилення категоричності
наказу).
1. Відпустіть дітей додому. 2. «Ідь!» - сказав офіцер. 3. Купи
кілограм цукру. 4. «Зачиніть двері», - попросив охоронець. 5. Іди
працюй.​

Кожна людина заслуговує бути вільною. Життя прекрасне тому, що під час нього перед кожним з нас відкривається практично море різноманітних можливостей. Історія людства повниться історіями того, як одні люди починали своє життя в глушині і в злиднях, а потім ставали дуже розумними, багатими і впливовими, сягали висот у суспільному житті і змушували багатьох оточуючих людей їм заздрити.
  У всі часи свого життя я намагався не обмежувати свою свободу. Я розумію, наскільки для мене важливо займатися творчістю, мислити себе людиною, яка має право на багато чого і користується своїми широкими правами для задоволення своїх потреб. Дуже важливо розуміти, що насправді практично неможливо позбавити людину волі, якщо вона сам цього не забажає. 
  ПТим не менш, поки що за порушення закону мене не переслідували. З цієї причини я можу з упевненістю сказати, що моя воля країні не заважає.ояснювати, чому я вважаю себе вільною людиною, дуже просто, для цього достатньо зрозуміти все те, що написано в абзацах вище. Я не обмежую свою волю самостійно і не дозволяю обмежувати її іншим людям. 

В однині прикметники  змінюються за родами (в однині) і числами. На відміну від іменників, закінчення в усіх прикметниках однотипні. Є лише деякі відмінності у вживанні и та і в закінченнях прикметників твердої і м'якої груп. Прикметники чоловічого роду мають закінчення -ий, -їй (дерев'яний стіл, вечірній час), жіночого роду    а, -я (дерев'яна шафа, вечірня зоря), середнього роду    е, -є (дерев'яне ліжко, вечірнє небо).
У множині прикметники за родами не змінюються. Для всіх родів вони мають однакове закінчення -і.