Дельфіни поводяться на морях, як справжня рятувальна команда, допомагаючи людям, що попали в біду. Більш того, зареєстровані десятки випадків, коли хворі і поранені дельфіни самі припливали до людей по до або звали на виручку до дитинчати, що заплуталося в мережах. Що ж спонукає дельфінів рятувати тонучих людей, виштовхуючи їх з води? Виявляється, це пов'язано з властивим ним природженим рефлексом виштовхування родичів на повітря.Дихання у дельфінів може здійснюватися лише при винирюванні. Якщо ж дельфін, що ослабів, або новонароджене дитинча не в змозі піднятися на- верх і виставити голову з води, то на до йому, по видаваних їм сигналах лиха, прийдуть інші дельфіни і виштовхнуть його з води. Рефлекс виштовхування виявляється у дельфінів і побачивши мовчить і навіть мертвого родича. Цим і пояснюється виштовхування з води тонучих людей.
ІІ. Взимку сплячі тварини всього на який-небудь градус тепліше навколишнього повітря, у декого температура падає навіть до п'яти градусів морозу. Серце у них хоч і ледве-ледве, але б'ється, тоді як у тварин, що не впадають в сплячку, серце зупиняється при температурі тіла 15 градусів. У ссавців разів в 10 знижується газовий обмін і в 40 разів – дихання. Їжак робить, що згорнувся в клубочок, ледве уловимий вдих один раз в хвилину. Ховрах, що занурюється в сплячку в цілому на 9 місяців, або кажан встигають 97 за цей час перебачити всі сни, які лише можуть приснитися. Сплячка – найяскравіший прояв сезонно-річних ритмів. А їм підкоряються і тварини, що відзначають прихід зими і літа зміною вбрання, і рослини, що зацвітають, приносять плоди і що скидають листя в певний термін, і нарешті, людина, яка зміну сезонів відчуває інколи дуже гостро.
Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.
Що ж спонукає дельфінів рятувати тонучих людей, виштовхуючи їх з води? Виявляється, це пов'язано з властивим ним природженим рефлексом виштовхування родичів на повітря.Дихання у дельфінів може здійснюватися лише при винирюванні. Якщо ж дельфін, що ослабів, або новонароджене дитинча не в змозі піднятися на- верх і виставити голову з води, то на до йому, по видаваних їм сигналах лиха, прийдуть інші дельфіни і виштовхнуть його з води. Рефлекс виштовхування виявляється у дельфінів і побачивши мовчить і навіть мертвого родича. Цим і пояснюється виштовхування з води тонучих людей.
ІІ. Взимку сплячі тварини всього на який-небудь градус тепліше навколишнього повітря, у декого температура падає навіть до п'яти градусів морозу. Серце у них хоч і ледве-ледве, але б'ється, тоді як у тварин, що не впадають в сплячку, серце зупиняється при температурі тіла 15 градусів. У ссавців разів в 10 знижується газовий обмін і в 40 разів – дихання. Їжак робить, що згорнувся в клубочок, ледве уловимий вдих один раз в хвилину. Ховрах, що занурюється в сплячку в цілому на 9 місяців, або кажан встигають 97
за цей час перебачити всі сни, які лише можуть приснитися. Сплячка – найяскравіший прояв сезонно-річних ритмів. А їм підкоряються і тварини, що відзначають прихід зими і літа зміною вбрання, і рослини, що зацвітають, приносять плоди і що скидають листя в певний термін, і нарешті, людина, яка зміну сезонів відчуває інколи дуже гостро.
Объяснение:
Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.