Синтаксичний розбір речення "Сумління людське виявляється схоже на вулик:його теж можна розтривожити".

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Мы с моей лучшей подругой Таней просто не разлей вода! Вместе ходим в школу, вместе гуляем во дворе и в парке, ходим в кино и театр. У Тани замечательная семья - Танин папа - столяр, у него золотые руки, а мама весь день проводит дома, занимаясь сестричкой и двумя братиками Тани. Я считаю, что быть домохозяйкой - большой труд: целый день убираться не покладая рук! В гостях у них я себя чувствую как рыба в воде, так там уютно и дружно.

У Тани светлая голова - в классе она отличница, и мне по некоторым предметам. Таня - очень честный и обязательный человек, никогда не бросает слов на ветер. Я счастлива, что у меня есть такая подруга как Таня!