Жив був хлопчик вова. він жив в селі і їздив вранці до школи, на автобусі. люди похилого віку зазвичай їздять на громадському транспорті, і тому їх там багато. їде собі вова, їде. в автобус заходить пожела бабуся. вова тоді навчався в першому класі і не знав, що потрібно поступатися місцем пенсіонерам. ось оголошують: "шановні, громадяни, у ступайте місця літнім людям, вагітним жінками, пасажирам з дітьми та інвалі. вова подумав: " навіщо мені поступатися місцем, я ж дитина? підходить до нього бабуся і просить його поступитися місцем. він не поступається. і каже: "сказали, що поступатися місцем пасажирам з дітьми! " тут в справу вступив чоловік, він пояснив вові, що перш за все місця потрібно поступатися людям похилого віку. вова зрозумів і поступився місцем. тепер він знає, що місця потрібно поступатися пенсіонерам, обов'язково
Внашому житті кожен намагається крокувати власною стежиною! адже,у сучасному світі багато розчарувань,з якими найчастіше стикається молодь.для того ,щоб не покинути свій вірний шлях,ми повині мати велику силу волі,виробити в собі сильний характер,не зупинятися перед труднощами,не боятися перешкод,а вперто крокувати стежиною до своєї мети,кувати так би мовити своє щастя! і я мабуть,візьму в самостійну дорогу девіз життя франка: "працювать,працювать,"адже саме праця формує і виде нас на правильний шлях. я зможу довести тим,хто в мене не вірить ,що у житті я досягну успіхів і стану щасливою людиною крокуючи власною стежиною!