Хліб у словян-символ життя,святиня.він присутній в усих обрядах,ритуалах.Хліб пекли раз на тиждень,але не у свята і не у неділлю.Хліб вважали "господарем" у хаті.Таке пошанування виникло у глибоку давнину,у словян.Випікали хліб із житнього борошна,а на свята із пшеничного.Хліб має круглу форму,тому що словяни вважали його емблемою сонця,яке дає життя.Хлібом-сіллю зустрічали гостей,де хліб-цедобробу,а сіль-зберігає від пожежі.З хлібом йшли свататися,на весіллі він був головний,також його пекли на похорони,поминали предків.
Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені стало цікаво і я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило. До лави підійшла дівчина трохи старша за мене і побачивши в моїх руках книжку, посміхнулась і розповіла про те, як вона вже не сподівалась відшукати її. Ми багато розмовляли і знайшли багато спільного в нашому світогляді і інтересах. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій книжці, що я вирішила повернути.
Хліб у словян-символ життя,святиня.він присутній в усих обрядах,ритуалах.Хліб пекли раз на тиждень,але не у свята і не у неділлю.Хліб вважали "господарем" у хаті.Таке пошанування виникло у глибоку давнину,у словян.Випікали хліб із житнього борошна,а на свята із пшеничного.Хліб має круглу форму,тому що словяни вважали його емблемою сонця,яке дає життя.Хлібом-сіллю зустрічали гостей,де хліб-цедобробу,а сіль-зберігає від пожежі.З хлібом йшли свататися,на весіллі він був головний,також його пекли на похорони,поминали предків.
Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені стало цікаво і я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило. До лави підійшла дівчина трохи старша за мене і побачивши в моїх руках книжку, посміхнулась і розповіла про те, як вона вже не сподівалась відшукати її. Ми багато розмовляли і знайшли багато спільного в нашому світогляді і інтересах. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій книжці, що я вирішила повернути.