В нашому суспільстві зараз багато несправедливості та жорстокості. Я вважаю, що це не може продовжуватися ще тривалий час. Вірю – все зміниться. Я хотів би жити у небайдужому до чужого болю світі, де кожна людина прагне до слабкому. Ті. що більш заможні повинні допомагати з працевлаштуванням бідним, піклуватися про самотніх. Я хочу жити у суспільстві, де більш нема безхатченків : ні людей, ні тварин.Я хочу жити у світі, в якому модно не скуповувати коштовності, а віддавати велику частину заробленного на справи добра та милосердя.
1). Цей ліс щедрий на рум’яні полуниці, на горіхи й гриби. 2). Я хочу з’їздити в село, побачити матір. 3). Часом присниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий, київські сосни, тихий зарінок. 4). Вода, хмари, ліс - все пливло, все безупинно неслося вперед, шуміло, блищало на сонці. 5). Котра тепер година, і скільки залишилося часу до кінця зміни? 6). Озвався постріл над рікою, і на коня схиливсь козак. 7). Майстерня, де виготовлялася смальта, була розташована в підвальному приміщенні музею. 8). Яр вʼється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки, дерева глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. 9). Я знаю, слабкість - це одна з диверсій. 10). Хліб, як сонце. Засліпило очі. 11). Дитина іноді заспокоювалась сидячи біля бабусі, але дивилася так само недовірливо. 12). Вдома Громов завжди читав лежачи. 13). Тополі, вкриті росою, наповнювали повітря приємним ароматом. 14). На сонці яскраво блиснули занесені снігом хатини. 15). Це була посмішка, надзвичайно добра, широка і м'яка, як у дитини. 16). Місяць зійшов, сильно похмурий, неначе хворий. 17). Ми скористались теплими і сонячними днями бабиного літа, щоб з'їздити до Львова. 18). Я хочу мати справу з людьми розумними і чемними, а не з такими, як оті розбишаки. 19). Я добре запам'ятав той день, похмурий і холодний. 20). Клени стояли сумні і тихі у нашому парку.
Я хотів би жити у небайдужому до чужого болю світі, де кожна людина прагне до слабкому. Ті. що більш заможні повинні допомагати з працевлаштуванням бідним, піклуватися про самотніх. Я хочу жити у суспільстві, де більш нема безхатченків : ні людей, ні тварин.Я хочу жити у світі, в якому модно не скуповувати коштовності, а віддавати велику частину заробленного на справи добра та милосердя.
2). Я хочу з’їздити в село, побачити матір.
3). Часом присниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий, київські сосни, тихий зарінок.
4). Вода, хмари, ліс - все пливло, все безупинно неслося вперед, шуміло, блищало на сонці.
5). Котра тепер година, і скільки залишилося часу до кінця зміни?
6). Озвався постріл над рікою, і на коня схиливсь козак.
7). Майстерня, де виготовлялася смальта, була розташована в підвальному приміщенні музею.
8). Яр вʼється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки, дерева глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах.
9). Я знаю, слабкість - це одна з диверсій.
10). Хліб, як сонце. Засліпило очі.
11). Дитина іноді заспокоювалась сидячи біля бабусі, але дивилася так само недовірливо.
12). Вдома Громов завжди читав лежачи.
13). Тополі, вкриті росою, наповнювали повітря приємним ароматом.
14). На сонці яскраво блиснули занесені снігом хатини.
15). Це була посмішка, надзвичайно добра, широка і м'яка, як у дитини.
16). Місяць зійшов, сильно похмурий, неначе хворий.
17). Ми скористались теплими і сонячними днями бабиного літа, щоб з'їздити до Львова.
18). Я хочу мати справу з людьми розумними і чемними, а не з такими, як оті розбишаки.
19). Я добре запам'ятав той день, похмурий і холодний.
20). Клени стояли сумні і тихі у нашому парку.