Синтаксичний розбір речення, напишіть над кожним словом якою частиною мови воно є. Визначним місцем України є острів Хортиця- цитадель запорізького казацтва
тарас григорович шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник україни. з-під його пензля з'явилося чимало талановитих і неперевершених картин. свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в академії мистецтв у петербурзі. його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!
перед нами молодий шевченко, йому лише 26 років. темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. пізніше він напише: «караюсь, мучусь, але не каюсь! »
овал обличчя юного тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.
це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.
що зробити, щоб в нашому місті завжди панувала чистота? щоб навколо не валялися недопалки, фантики, пластикові упаковки? і щоб мешканці нашого міста не дихали димом та пилом?
я вважаю, що для чистоти в місті, звичайно, багато робиться. щоранку на роботу виходять двірники, замітають вулиці, двори, сквери та парки. потім сміттєвози вивозять відходи з кожного контейнера, з кожного під'їзду. уявляєте, що було б, якби всього цього не робили? місто просто потонуло б в опалому листі, пляшках, обгортках, зламаних речах та кухонних очистках!
інша справа, що двірники працюють, а інші городяни їм роботи. невиховані люди сміття де попало, мимо урн. таких людей, на жаль, багато. от місто і виглядає брудним, засміченим.
а от якщо кожна людина перестане жбурляти на асфальт недопалки, кидати на газони порожні упаковки, «ховати» в кущах пластикові пляшки, то в місті стане чисто. як за чарівної палички! але так має чинити кожен городянин. не треба кивати один на одного та говорити: «а чому я? нехай сусід дбає про чистоту! ». потрібно зробити своїм особистим правилом дотримання чистоти не тільки у себе вдома, але й у місті. чистота нашого міста залежить від совісті кожного його мешканця.
думаю, якщо кожен городянин буде думати про екологію, то не буде в місті сміття. і не тільки центр міста, а навіть околиці стануть чистими. а також вдасться вирішити й інші проблеми екології міста. наприклад, поменшає диму із заводських труб і вихлопів автомобілів, що забруднюють повітря в місті. або отруєних вод від заводів та фабрик, які псують воду в річках та джерельцях нашого міста. головне - не буди байдужим та зробити те, що в наших силах.
тарас григорович шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник україни. з-під його пензля з'явилося чимало талановитих і неперевершених картин. свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в академії мистецтв у петербурзі. його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!
перед нами молодий шевченко, йому лише 26 років. темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. пізніше він напише: «караюсь, мучусь, але не каюсь! »
овал обличчя юного тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.
це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.
що зробити, щоб в нашому місті завжди панувала чистота? щоб навколо не валялися недопалки, фантики, пластикові упаковки? і щоб мешканці нашого міста не дихали димом та пилом?
я вважаю, що для чистоти в місті, звичайно, багато робиться. щоранку на роботу виходять двірники, замітають вулиці, двори, сквери та парки. потім сміттєвози вивозять відходи з кожного контейнера, з кожного під'їзду. уявляєте, що було б, якби всього цього не робили? місто просто потонуло б в опалому листі, пляшках, обгортках, зламаних речах та кухонних очистках!
інша справа, що двірники працюють, а інші городяни їм роботи. невиховані люди сміття де попало, мимо урн. таких людей, на жаль, багато. от місто і виглядає брудним, засміченим.
а от якщо кожна людина перестане жбурляти на асфальт недопалки, кидати на газони порожні упаковки, «ховати» в кущах пластикові пляшки, то в місті стане чисто. як за чарівної палички! але так має чинити кожен городянин. не треба кивати один на одного та говорити: «а чому я? нехай сусід дбає про чистоту! ». потрібно зробити своїм особистим правилом дотримання чистоти не тільки у себе вдома, але й у місті. чистота нашого міста залежить від совісті кожного його мешканця.
думаю, якщо кожен городянин буде думати про екологію, то не буде в місті сміття. і не тільки центр міста, а навіть околиці стануть чистими. а також вдасться вирішити й інші проблеми екології міста. наприклад, поменшає диму із заводських труб і вихлопів автомобілів, що забруднюють повітря в місті. або отруєних вод від заводів та фабрик, які псують воду в річках та джерельцях нашого міста. головне - не буди байдужим та зробити те, що в наших силах.