Все життя людина навчається чомусь цікавому. Багато хто з нас, не раз запитував себе:"Та навіщо мені ця українська мова, чи взагалі щось вчити?!". Чи не так? Взагалі то, люди дуже й дуже потрібні знання. Перша людина потерпала від недостатку знань, тому не могла робити певні легкі речі. Проте напротязі всього життя, вона навчилася багатьом речам, та їх виявилося так багато, що кожну з них можна підставити під власні ситуації у житті! Тож наука дуже важлива для людини, як сонце для життя, тому що одне без іншого не існує.
Пропоную скласти таку казку про лісову школу зі спільнокореневими словами: Далеко-далеко в лісі є лісова школа. Тут викладає вчителька Сова. Вона вчить своїх діточок-звіряток бути розумними та сумлінними. Все тут, як у людській школі! На пришкільній ділянці є спортивний майданчик. Там діти займаються фізкультурою. Про початок уроку нагадує дзвоник. Лисичка і Зайчик вже зайняли своє місце за партами. Лиш Ведмедик трошки запізнюється. Він махає своїй мамі ручкою та швидко біжить на урок для звірят. Ось яка є в лісі школа!
Спільнокореневі: ⇒ школа, пришкільний; ⇒ ліс, лісова; ⇒ вчителька, вчить.
Далеко-далеко в лісі є лісова школа. Тут викладає вчителька Сова. Вона вчить своїх діточок-звіряток бути розумними та сумлінними. Все тут, як у людській школі! На пришкільній ділянці є спортивний майданчик. Там діти займаються фізкультурою. Про початок уроку нагадує дзвоник. Лисичка і Зайчик вже зайняли своє місце за партами. Лиш Ведмедик трошки запізнюється. Він махає своїй мамі ручкою та швидко біжить на урок для звірят. Ось яка є в лісі школа!
Спільнокореневі:
⇒ школа, пришкільний;
⇒ ліс, лісова;
⇒ вчителька, вчить.