СИНТАКСИЧНИЙ АНАЛІЗ РЕЧЕНЬ
А. Коли посивіла моя голова, коли вщухли пристрасті, коли день
почорнів, відчув я свою самотність.
Б. Було шкода літа, що промайнуло, сонця, що вже помітно вихолоняло,
степу, котрий стихав після гомону токів і пташиного граю.
В. Чекаю дня, коли тобі скажу, що ця строфа нарешті досконала.
- Привті , Дашо
- Як ти? Що у тебе нового ?
- Чудесно , я познайомилася в Інтернеті з одною дівчиною, а ти як?
- Все добре , але ж ти пам’ятаєш про безпеку в соц мережах ?
- Яку іще безпеку?
- ну ти ж на всі сто не знаєш хто тобі насправді пише ? Отже потрібно бути обрежною!
- А можеш будь ласка розказати , як правильно спілкуватися в Інтернеті ?
- звісно , на сам перед не потрібно все відразу розповідати про себе! Наприклад : де живеш ? Ким батьки роблять ? Чи ти сама вдома ? Та кож не можна відразу присилати тій людині свої фото, адже ти незнаєш , що він або вона буде з ними робити!
- Дякую! Ти мені дуже до я тепер буду обережніша!
- нема за що!
- Вибач , але мені вже час іти до дому ! Бувай
- Пока
Пам"ятаєте Елізу Дулітл із славнозвісної п"єси Бернарда Шоу "Пігмаліон"? Ця проста англійська дівчина з передмістя Лондона, що продавала на вулиці фіалки, була майже зовсім неосвіченою, але навіть вона розуміла, що розпізнати людину дуже легко, почувши, як саме вона говорить. Скориставшись першою ж нагодою, вона твердо вирішила будь-що, попри всі труднощі, поліпшити свою мову. Вона мріяла стати справжньою леді і відкрити власну квіткову крамницю.
- Щоб стати поважаною людиною у суспільстві, треба володіти мовним мистецтвом, - скажемо ми, розвиваючи цю думку Елізи Дулітл, а також відомого мексиканського поета Октавіо Паса та багатьох небайдужих людей, які вболівають за долю своєї рідної мови.
А чи завжди впливає ступінь освіти носія мови на якість його мовлення? Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що стає соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Але ж переважна більшість із них має вищу освіту, а багато хто й не одну! Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, якою вони насправді не володіють.
Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.
"Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою". Це сказав великий поет персидський Сааді, і з цим я згоден.