Я неймовірно люблю читати різні твори, казки, повісті тощо. Мене дуже захоплюють їх сюжет та персонажі. Я беру книги а шкільній бібліотеці і насолоджуюсь прочитаним. Також, в моїх руках перелистуються сторінки нашої дуже відомої збірки "Кобзар", автором якої є Тарас Шевченко. Поезії, вірші та інші його витвори мистецтва дуже надихають мене і я звісно ж, пишаюся їми. Після прочитання книги нам легше висловлювати власну думку, у нас стає більш розвинена фантазія та наш словниковий запас поступово накопичується. А ви любите читати?
Вилискують гори, коли спокійно дрімають на сонці ліси (О. Гончар). 2. Я знаю, що слабкість – це одна з диверсій (Л. Костенко). 3. Лінивий двічі ходить, а скупий двічі платить (Нар. творчість). 4. Відбились зорі у воді та летять до хмар тумани... (О. Гончар). 5. Зайде сонце, як тільки Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко). 6. Згодом полями пішов до Бугу, оскільки любив у вечірню пору пройтись над берегами притихлої ріки, також пустити за течією легкий човен... (М. Стельмах). 7. Розвидняється, вже ж світять каштани доки усміхається обрій з-під брів (Є. Гуцало).
Я неймовірно люблю читати різні твори, казки, повісті тощо. Мене дуже захоплюють їх сюжет та персонажі. Я беру книги а шкільній бібліотеці і насолоджуюсь прочитаним. Також, в моїх руках перелистуються сторінки нашої дуже відомої збірки "Кобзар", автором якої є Тарас Шевченко. Поезії, вірші та інші його витвори мистецтва дуже надихають мене і я звісно ж, пишаюся їми. Після прочитання книги нам легше висловлювати власну думку, у нас стає більш розвинена фантазія та наш словниковий запас поступово накопичується. А ви любите читати?
вибачаюсь, за твір-мініатюру!
Вилискують гори, коли спокійно дрімають на сонці ліси (О. Гончар). 2. Я знаю, що слабкість – це одна з диверсій (Л. Костенко). 3. Лінивий двічі ходить, а скупий двічі платить (Нар. творчість). 4. Відбились зорі у воді та летять до хмар тумани... (О. Гончар). 5. Зайде сонце, як тільки Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко). 6. Згодом полями пішов до Бугу, оскільки любив у вечірню пору пройтись над берегами притихлої ріки, також пустити за течією легкий човен... (М. Стельмах). 7. Розвидняється, вже ж світять каштани доки усміхається обрій з-під брів (Є. Гуцало).