і картину с. шишка, мені здається, что я - птах високо над дніпром відчуваю, як прохолодній вітерець дме в лица, шурхотіть внизу аркуша на високих тополях. ніби зняла полум'я на обох берегах дніпра - то осінь запалила фарбами листя дерев.шірока ріка, мов жива істота, невпінно несе свои холодні води, зачаровує мене своєю темною блакіттю такий знайомий мені міст, ніби пояс, підперезав дніпро недовго лішілося бачити цю красу - наближається біла, холодна зима вона, мов господиня, вкріє усе навколо теплою ковдри із пухнаста снігу. шкірні картину треба бачити так, наче ти опіняєшся там и бачиш усе своими очима, відчуваєш и чуєш усе, что навкруги. тільки так можна з'ясувати, що ж самє хотів передат художник.
Не можна стати великою, успішною людиною, використовуючи зло, агресію та ненависть, руйнуючи «вічні» цінності людства. треба бути добрим і привітним з людьми, які тебе оточують. тим, хто потребує цього. також необхідно постійно навчатися, самовдосконалюватися, стати висококваліфікованим спеціалістом. іноді, звісно, буває важко подолати свої лінощі, змусити себе робити те, що не хочеться, але думаю, що мета варта цих зусиль. я вважаю, що великою робить людину підтримка та любов близьких та рідних, для них ми завжди найкращі. я дуже люблю своїх батьків, бабусю і дідуся, хочу, щоб вони були здоровими та щасливими, пишалися мною. хочу, щоб у нашій родині завжди панував лад, затишок, любов, взаємоповага, підтримка. сподіваюся, що і мої однолітки не будуть забувати про моральні цінності — основу життя нашого народу. адже саме духовність відрізняє людину від тварин, підносить її над буденністю, робить великою, дає крила. пам’ятаймо заклик ліни костенко:
і картину с. шишка, мені здається, что я - птах високо над дніпром відчуваю, як прохолодній вітерець дме в лица, шурхотіть внизу аркуша на високих тополях. ніби зняла полум'я на обох берегах дніпра - то осінь запалила фарбами листя дерев.шірока ріка, мов жива істота, невпінно несе свои холодні води, зачаровує мене своєю темною блакіттю такий знайомий мені міст, ніби пояс, підперезав дніпро недовго лішілося бачити цю красу - наближається біла, холодна зима вона, мов господиня, вкріє усе навколо теплою ковдри із пухнаста снігу. шкірні картину треба бачити так, наче ти опіняєшся там и бачиш усе своими очима, відчуваєш и чуєш усе, что навкруги. тільки так можна з'ясувати, що ж самє хотів передат художник.