Серед запропонованих речень виписати односкладні, вказати їх тип (означено-особові, неозначено-особові, безособові, узагальнено-особові, називні). . Квітку метелик цілує. 2. Минали дні, а дощів не було. 3. Для добрих людей відчиняю двері. 4. Не шукай правди в інших, коли в тебе її нема. 5. У вікнах тихо. 6. У мене не було пристрасті до чогось певного. 7. Звечоріло. Зірки проступили на небі. 8. Місяця не видно. 9. Під вікном будинку насадили квітів. 10. Водою наповнило лісові балки. 11. Зимовий вечір. Тиша. Ми. 12. Семеро одного не ждуть.

- Костику, скажи, ти хотів би потрапити у місто, де живуть самі діти?
- Зараз, мамо, я подумаю...  А ти там була б, у цьому місті? А татко? Чи, наприклад, наша бабуся?
- Ні, звичайно, нікого з дорослих в цьому місті не буде: ні батьків, ні лікарів, ні водіїв автобуса, ні кухарів... 
- По-моєму, це неможливо, мамо. Адже діти не можуть жити зовсім самі, ми ж маленькі, нічого не вміємо, не знаємо... Ні, мамусю, я не хотів би потрапити у таке місто.
- Заспокойся, Костику, я тільки пожартувала, ніхто тебе в таке місто не відправить!
- А я вже подумав, що так насправді може бути!

Осене, красуне моя золотава! Ти нагадуєш мені ту руду лисичку, яку миттєво я побачив у лісових хащах. Опале листя, твій шерех  нагадує мені дощ і навіює тиху печаль. Листопаде, твоя жовта заметіль схожа на вишукане мереживо. Що ж ти так рано до нас прийшла, люба осене? Пташки, не летіть від нас, ще рано вам у вирій. Квіти, залишайтесь такими ж яскравими, як влітку. Ми ще не намилувалися вами.  Хмари, не закривайте небо сірим покривалом, а ти, сонечко, виглядай частіше. Синє море, залишайся теплим якомога довше! Будь довгою і теплою, щедрою і гарною, красуня-осінь!