СДЕЛАЙТЕ У якому рядку ВСІ суфікси прикметників записано без помилок?

А: новісенький, вузинький, самісенький
Б: гарнесинький, чистісинький, вірнесинький
В: здоровинький, тонюсенький, вузусінький
Г: більшенький, цілісінький, милесенький

Выберите один правильный ответ (максимум )
7. У якому з цих речень немає жодного прикметника?
(Нагадую, що "який?" і "як?" – це питання до різних частин мови!)

А: Сірий вовчик, лев і птах, поні волохаті – всі з хвостами, при хвостах, всі такі хвостаті.
Б: І собаки, і коти, і слони, і миші: де не глянь, хвости, хвости – з ними красивіше.
В: Тільки в нас хвостів нема, чи то літо, чи зима: ні у мами, ні у тата, ні у маминого брата.
Г: Ще й сусіди й гості – геть усі безхвості.
Выберите один правильный ответ (максимум )
8. У якому з цих прислів'їв "НЕ" з прикметником пишеться окремо?

А: Не/велика біда, що минула середа.
Б: Не/червоне, а біле сонце взимку заходить — морозу не чекай.
В: Хто хоче не/дбалу роботу, платить за неї наперед (Нар. творчість).
Г: Не/гожий день — вовкові праця.
Выберите один правильный ответ (максимум )
9. У якому з цих речень прикметник(и) з похилою рискою має писатися через дефіс?

А:
На подвір’ї ж так багато
чорно/крилих і дзьобатих:
Кра! Кра!

Б:
Водо/плавному в'юнові
нащо заздрити слонові,
сухо/дольному ж слону
нащо заздрити в'юну?

В:
У кота мого кота
шерстка ніжно/золота.

Г:
Чорно/лапе, чорно/хвосте
в хаті втримати не М’яв! М’яв!

Выберите один правильный ответ (максимум )
10. У якому рядку ВСІ прикметники пишуться разом?

А: брудно/жовтий, електро/хімічний, сніжно/білий
Б: блідо/блакитний, гірко/солодкий, горохово/картопляний
В: п'яти/зірковий, біло/зубий, жовто/гарячий
Г: новорічно/різдвяний, книжково/журнальний, червоно/зелений
Выберите один правильный ответ (максимум )
11. У якому рядку ВСІ прикметники пишуться з "НН"?

А: нездійсне..ий, страше..ий, незбагне..ий
Б: бездом..ий, іме..ий, різдвя..ий
В: дерев'я..ий, різьбя..ий, скля..ий
Г: глиня..ий, тьмя..ий, шале..ий

Выберите один правильный ответ (максимум )
12. ''Вибачаю мамі й тату за смачний пиріг до свята.''

У якому рядку ВСІ ознаки прикметника ''смачний'' із цього речення – правильні?

А: присвійний, м'якої групи, жіночого роду, в орудному відмінку, в множині
Б: відносний, твердої групи,чоловічого роду, в називному відмінку, в однині
В: зовсім неякісний, мішаної купи, незнатного роду, в місцевому будинку, в далині
Г: якісний, твердої групи, чоловічого роду, в знахідному відмінку, в однині
Выберите один правильный ответ (максимум )

Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. у сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею. одразу, ще з перших рядків твору видно, що митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. водночас митько – не боягуз. можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати василя кинувся саме він. але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ митька привабливим та по-своєму оригінальним. мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь. повість «химера лісового озера, або митькозавр із юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди сергія та митька. історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію а замість цього почали полювати на страшного митькозавра. наприкінці твору той виявився простим хлопцем василем, який вирішив розіграти двох друзів. за веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію в. нестайка «тореадори з васюківки».

«народ шукає в геніях себе». ці слова в. симоненка досить точно сутність історичного покликання геніальної особистості: бути не лише духовним провідником і пророком, а й дзеркалом, яке найоб'єктивніше відображає «лице і характерну поставу свого народу». у цьому зв'язку т. шевченко своє призначення виконав сповна.його творчість — це документ найбільш об'єктивної і виваженої характеристики українців, це книга їхнього буття і водночас своєрідна візитна картка, за якими націю пізнає і сприймає світ. недаремно шевченків «кобзар» як найбільшу святиню й чи не єдину посвідку про особу брали з собою до невідомої далекої канади наприкінці xix ст. перші українські переселенці.найвизначальнішою рисою українців є їх особливий зв'язок із землею. землю як основу основ, як найбільшу цінність вони поетизували й обожнювали з особливим почуттям, а тому не дивно, що в народних піснях сам господь засіває ниву житом-пшеницею.т. шевченко як геній, що показав народ у всіх вимірах його життєдіяльності (і побутовому, і морально-етичному, і соціально-політичному, і естетичному), передусім змальовує українців як хліборобів, бо ж праця на землі була найвищою цінністю його роду й народу. у нього, як і в народній творчості, ісус за плугом ходить, а марія їсти носить. зображення найсвятіших у такій невластивій для них іпостасі обумовлюється тим, що поет, як і народ, розцінював хліборобську працю як святу, адже завдяки їй існує рід людський. у цьому зв'язку цікавий такий факт із життя т. шевченка. перебуваючи 1847 року в україні, він намалював у подарунок землеміру д. демичу дворічну ікону на металі, з одного боку якої був зображений ісус христос, що благословляє хліб.культ матері-землі-годувальниці сформував в українців і обожнення жінки-матері, бо жінка так само дає життя,плекає й підтримує його своєю любов'ю, ніжністю й турботою. саме тому ставлення до жінки було особливо шанобливим. це засвідчує й лексичне значення слова «дружина» — вона друг, а не служниця своїм чоловікові та дітям. до речі, в українців слово «дружина» вживалося щодо обох із подружжя.  жінка, дружина, мати була не тільки берегинею сімейного вогнища, а й визначальною мірою хранителем нації, її духовності. адже передусім від матері дитина переймала рідну мову, пісню, віру, звичаї і традиції роду, його святині. саме тому у т. шевченка маємо таке поклоніння, таке обожнення жінки-матері, що засвідчує висоту духовного аристократизму і поета зокрема, і народу в цілому.  культ матері-землі, культ жінки-матері обумовив і запрограмував на віки особливості психологічного складу українців, зокрема їх лагідність, щирість, довірливість, а понад усе — пристрасність, емоційність. і те, що т. шевченка називали найперше поетом почуття, жодною мірою його не принижує. він так само й поет глибинної філософської мислі, але першоджерелом її було таки почуття, бо ж почуттєво-пристрасним був і його народ.