сделайте іть речення із сполучником підрядності: *
А) Ніч була хоч і зоряна та темна.
Б) Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти.
В) Хіба не чуєте, що небо голубіє, що сонце ранками всміхається ніжніше.
Підрядними є всі сполучники в рядку: *

А) і, проте, коли;
Б) коли, але, та;
В) якщо, якби, коли;
Сполучники - це... *

незмінювані слова, вони не мають лексичного значення;
змінювані за числами та родами;
незмінювані слова, мають своє лексичне значення;
Назвіть речення із сполучником сурядності: *

А) Рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю.
Б) На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись.
В) Оксана думала, що вже давно стемніло.
Простими є всі сполучники в рядку: *

А) щоб, зате, а;
Б) та, бо, коли;
В) бо, коли, якщо;
За будовою сполучники поділяються на: *

А) заперечні й формотворчі;
Б) прості, складні й складені;
В) сурядності й підрядності.
Сполучники сурядності поділяються на: *

А) єднальні, протиставні, розділові;
Б) причинові, часові, умовні;
В) мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні.
Складені сполучники – це *

А) коли б, хоч би, все ж, тому що, для того щоб;
Б) мовби, начеб, якби, щоб, немовби;
В) аби, коли, хоч, як.
Сурядними є всі сполучники рядка: *

А) але, проте, зате;
Б) поки, але, та;
тому що, і, коли;
За походженням сполучники бувають: *

А) одинічні, повторювальні, парні;
Б) прості й складні;
В) похідні й непохідні;
Вкажіть своє Прізвище Ім"я та клас. *

Мой ответ
Службова частина мови, що вживається для зв’язку однорідних членів речення та частин складного речення, – це... *

А) прийменник;
Б) сполучник;
В) вигук.
Виділене слово є сполучником, його слід писати разом у реченні: *

А) Я люблю тебе за/те, що ти є на світі,
Б) Треба багато вчитися, що/б знати хоч трішки.
В) ЩО/б ти не робив, все одно не зможеш нічого змінити.

Справа правопису — одна з дуже тяжких наших болячок. Здається, нема в цілому культурному світі народа, в якого справа з правописом була так погано влаштована, як у нас, в якого б істнувало зразу кілька правописів, і ні одного з них не додержувалось як слід у письменстві. Досить сказати, що в Галичині питання про правопис стояло, а почасти й досі стоїть, як справа політична; цілі партії воювали за правопис і ставили його гаслом своєї політики. У нас, на Вкраїні російській, до того ще не доходило, але, з другого боку — в цій справі у нас ще більше плутанини; кожний пише, як хоче; не проходить кількох років, щоб хтось не вигадав якихсь одмін у правопису. Один час уряд положив кінець тій плутанині, заборонивши вживати якогось иншого правопису, крім російського — „ярижного“. Волею-неволею довелось писати так, як наказували „зверху“, але тепер, коли стало вільно вживати якого згодно правопису в українському письменстві, знов виникло це питання на світ божий. Ще в кінці 50 років Куліш ясно і просто поставив справу, завівши у своїх виданнях т. зв. „кулішівку“, і наше письментсво її прийняло, згодом тільки додавши ще для більшої зручности маленькі одміни. Були проби (напр. Драгоманова) вживати иншого правопису, але тим пробам не пощастило. „Кулішівку“ прийняли і в Галичині, тільки небіжчик Желехівський, автор великого „українсько-німецького словаря“ зробів у ній деякі зміни, завівши чисту „фонетику“. З 1892 року цей правопис прийнято по всіх галицьких школах: вищих, низчих і середніх, у виданнях Наукового Тов. ім. Шевченка, а далі — „Просвіти“ та по всіх часописах. Коли повстала на Вкраїні російській наша преса, то прийнято було цю фонетику з малими одмінами. Таким правописом друкується „Рада“, „Рідний Край“. Але в кожній газеті, в кожному журналі були все ж таки невеликі ріжниці. А от в „Україні“, що почала виходити в 1907 році, знов бачимо де-яку ріжницю з тим правописом, яким, наприклад, друкується наша „Рада“.

Мати, матінко, матуся — ці слова знайомі мені з самого дитинства. Від них віє спокоєм, теплом, добротою... З перших кроків життя мене оточувала материнська любов та ласка. Перші вірші та байки Глібова читала мені матуся, вона повела мене у дитячий садочок, а потім у перший клас. Так почалося моє навчання. Мати завжди була зі мною поруч: і в радощах, і в труднощах. Хто, як не мати, оберігає нашу родину від злих вітрів і лихоліття; дає нам мудру пораду у нашому складному житті; захищає нас від невірного кроку? А так легко помилитися і піти не тою стежкою, а ще й гірше зламатися і перекреслити усі матусині мрії.

Кожна мати радіє успіхам своєї дитини. Спочатку це перші літери рідною мовою у твоєму зошиті, потім ти починаєш писати речення, які складаються у твір. Яка це радість для матусі, коли ти напишеш свій перший вірш і він обов'язково буде присвячений їй, твоїй матінці, твоїй берегині. І ось до твоєї родини прийшло свято — ти закінчив школу, і перед тобою простеляється багато шляхів... так обери свій єдиний шлях на все життя, отримай ту спеціальність, що тобі подобається, не розчаруй свою матір. А вона буде радіти за тебе. Покидаючи материнську оселю, не забудь озирнутися і подякувати їй за все добро, що вона зробила для тебе...

Объяснение: