Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
1. Дикоросла троянда з простими, не махровими квітками і з стеблами, вкритими шипами, плоди якої багаті на вітамін C, цукри, органічні кислоти, каротин, пектинові та інші речовини. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127); Тонким ароматом віяло від шипшини в червоних і лимонно-жовтих квітах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 114); Прищеплюючи вічко троянди до шипшини, Йосип продовжував: — Ти бачиш, Юлко, я сам вкладаю життя в цю лозину. То як же мені старіти?.. (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 32); Насіння шипшини і глоду, як і більшості лісових порід, після достигання впадає в глибокий спокій (Хлібороб України, 9, 1968, 44). 2. Плоди цієї рослини. Через вікно, з якого на той час було знято грати, стали вилітати в сад різноманітні кошики, кружки, сита.., мішечки з грибами, кмином, сушеною шавлією, шипшиною і т. п. (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 456); Серед великої кількості ягід, фруктів і плодів найбагатшою на вітаміни є.. шипшина (Наука і життя, 4, 1962, 51); Шипшина — це не тільки полівітаміни, але й добрі ліки від багатьох хвороб шлунка, нирок і особливо печінки (Хлібороб України, 9, 1969, 41).
Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!
2. Плоди цієї рослини. Через вікно, з якого на той час було знято грати, стали вилітати в сад різноманітні кошики, кружки, сита.., мішечки з грибами, кмином, сушеною шавлією, шипшиною і т. п. (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 456); Серед великої кількості ягід, фруктів і плодів найбагатшою на вітаміни є.. шипшина (Наука і життя, 4, 1962, 51); Шипшина — це не тільки полівітаміни, але й добрі ліки від багатьох хвороб шлунка, нирок і особливо печінки (Хлібороб України, 9, 1969, 41).