Що я вважаю обтяжливим але нудним?

Напевно, найпрекрасніша пора року - це осінь. Вона милує усіх барвистістю, яскравістю та різноманітністю кольорів.
Дерева, вкриті різнобарвними листочками, нагадують вогники, що мерехтять, переливаються і з кожним днем стають червонішими.
У цю пору можна чути тихій шепіт трав, пожовклих під впливом осені-чарівниці. Засихають квіти, перестаючи радувати усіх своїм цвітом.
Вже не чутно співу птахів, їх розмов та співбесід. Інколи можна почути перекрикування тих пташок, що не покинули рідний край, залишилися зимувати у себе а батьківщині.
Пізніше починає опадати листя, осипаючим вогнягим дощем. Уся земля перетворюется наче на палітру художника, що вирішив малювати лише жовтими, червоними та помаранчевими кольорами. Приходять вітри дощі. Вони, не жаліючи себе, активно виконують свою роботу
Осінь - кажкова пора року, а саме через це вона мні і подобається!

Після першого уроки однокласниці зустрілися в шкільному коридорі, хотіли поділитися своїми враженнями від їх поїздки у музей Тараса Шевченка.
- Привіт, Ганусю, як справи? Я дуже вражена нашою невеликою подорожжю. А ти? - спитала русява дівчинка, дивлячись своій подрузі у вічі.
- Привіт, Софіє. В мене все чудово, після нашої поїздки я стала краще розуміти про те, що говорить наша вчителька з української літератури. Авжеж, одна справа - уявляти, а зовсім інша - бачити своїми очима, - захоплено розповідала подружка Софії, поки вони обидві ходили по коридору.
- Погоджуюсь з тим, що сприймати інформацію стало значно легше. Та це тільки початок! Я дуже зацікавилась цим письменником, його дитинствои та значенням його творів для нас, молодого покоління.
- Це дуже добре, що ти цим зацікавилась, знання ніколи не бувають зайвими. До того ж знання таких талановитих людей, що жили нашою країною та кохали її усім серцем.
- Може, сходимо у бібліотеку, щоб знайти більше матеріалу про Тараса Шевченка? - запрпонувала Гануся.
- Звичайно сходимо! - погодилася дівчина. І вони, сміючись і жартуючи, побігли до шкільної бібліотеки.