У кожної людини, незважаючи на її вік, обов'язково має бути хобі. У кожного з нас має бути таке заняття, яким ми будемо з задоволенням займатися у вільний час. Для мене таким заняттям є сучасні танці.
З раннього дитинства я любила дивитися концерти, на яких виступали відомі співаки, співачки, музичні гурти. Мені подобалося слухати їхні пісні і танцювати під запальну музику. Але більшу частину часу я просто дивилася в телевізор і захоплювалася тим, як рухаються танцюристи на цих концертах. Вони так красиво, злагоджено, синхронно танцювали, що я просто не могла відвести від них погляд.
І тоді я вирішила, що хочу займатися танцями, щоб красиво рухатися, як зірки шоу-бізнесу. Це бажання не минуло й через кілька років. Тому нещодавно я вирішила, що варто записатися в танцювальний гурток, що я і зробила.
Як виявилося, не я одна хотіла займатися сучасними танцями, тому в моїй групі, крім мене, є ще 8 дівчаток. Керівниця нашої групи — красива дівчина років двадцяти семи, яка дуже добра до нас, завжди допомагає, підказує, як зробити той чи інший рух і так запально танцює, що кожен її танець ще більше надихає нас вчитися танцювати і відточувати свою майстерність.
Звичайно, спочатку у мене не дуже красиво виходило танцювати, я плуталася в позиціях, була злегка незграбною. Але з кожним відвідування уроків танців я відчувала, що стою на ногах впевненіше, рухи у мене стають більш плавні, животик худне від швидких рухів.
Від цих танців я буквально змінююся на очах. А як я тепер танцюю на дискотеках! Віддаю себе танцям, вслухуюся в мелодію і живу в ній, занурившись у неповторний світ музики, відкриваючи щоразу в ньому щось нове. І зараз для мене танець — це цілий світ, без якого я не зможу прожити ні дня.
Кожного літа я з батьками приїжджаю в гості до бабусі на Полтавщину в місто Зіньків.
Одного разу, коли ми гуляли центральною вулицею міста, побачили під балконом на одному з будинків ластівчине гніздо. Невідомо, з яких причин, але раптом шматочок гнізда відвалився, а рештки гніздечка почали якось непевно коливатися, здавалося, що гніздечко ось-ось упаде на землю. А там же маленькі ластів'ята! Вражені побаченим, ми зупинилися. Поруч із нами стали зупинятися інші люди, вони теж дивилися на гніздечко ластівки. Усім хотілося якось до але ніхто не знав як. Аж тут з'явився чоловік з драбиною та якимись інструментами. Приставив драбину до стіни, добрався до гніздечка і, намагаючись не дуже сильно вдаряти молотком, прибив дощечку ніби майданчик під гніздечком. Ластів'ятка в гніздечку були врятовані.
Ластівка довго кружляла над гніздом, не наважуючись підлетіли, але жалібний писк малят допоміг їй подолати страх і вона прилетіла до гнізда.
Мені дуже подобається місто Зіньків, воно невелике й затишне, і під дахами та балконами багатьох будинків поселяються ластівки, які приносять щастя. Люди люблять і шанують ластівок.
У кожної людини, незважаючи на її вік, обов'язково має бути хобі. У кожного з нас має бути таке заняття, яким ми будемо з задоволенням займатися у вільний час. Для мене таким заняттям є сучасні танці.
З раннього дитинства я любила дивитися концерти, на яких виступали відомі співаки, співачки, музичні гурти. Мені подобалося слухати їхні пісні і танцювати під запальну музику. Але більшу частину часу я просто дивилася в телевізор і захоплювалася тим, як рухаються танцюристи на цих концертах. Вони так красиво, злагоджено, синхронно танцювали, що я просто не могла відвести від них погляд.
І тоді я вирішила, що хочу займатися танцями, щоб красиво рухатися, як зірки шоу-бізнесу. Це бажання не минуло й через кілька років. Тому нещодавно я вирішила, що варто записатися в танцювальний гурток, що я і зробила.
Як виявилося, не я одна хотіла займатися сучасними танцями, тому в моїй групі, крім мене, є ще 8 дівчаток. Керівниця нашої групи — красива дівчина років двадцяти семи, яка дуже добра до нас, завжди допомагає, підказує, як зробити той чи інший рух і так запально танцює, що кожен її танець ще більше надихає нас вчитися танцювати і відточувати свою майстерність.
Звичайно, спочатку у мене не дуже красиво виходило танцювати, я плуталася в позиціях, була злегка незграбною. Але з кожним відвідування уроків танців я відчувала, що стою на ногах впевненіше, рухи у мене стають більш плавні, животик худне від швидких рухів.
Від цих танців я буквально змінююся на очах. А як я тепер танцюю на дискотеках! Віддаю себе танцям, вслухуюся в мелодію і живу в ній, занурившись у неповторний світ музики, відкриваючи щоразу в ньому щось нове. І зараз для мене танець — це цілий світ, без якого я не зможу прожити ні дня.
Одного разу, коли ми гуляли центральною вулицею міста, побачили під балконом на одному з будинків ластівчине гніздо. Невідомо, з яких причин, але раптом шматочок гнізда відвалився, а рештки гніздечка почали якось непевно коливатися, здавалося, що гніздечко ось-ось упаде на землю. А там же маленькі ластів'ята! Вражені побаченим, ми зупинилися. Поруч із нами стали зупинятися інші люди, вони теж дивилися на гніздечко ластівки. Усім хотілося якось до але ніхто не знав як. Аж тут з'явився чоловік з драбиною та якимись інструментами. Приставив драбину до стіни, добрався до гніздечка і, намагаючись не дуже сильно вдаряти молотком, прибив дощечку ніби майданчик під гніздечком. Ластів'ятка в гніздечку були врятовані.
Ластівка довго кружляла над гніздом, не наважуючись підлетіли, але жалібний писк малят допоміг їй подолати страх і вона прилетіла до гнізда.
Мені дуже подобається місто Зіньків, воно невелике й затишне, і під дахами та балконами багатьох будинків поселяються ластівки, які приносять щастя. Люди люблять і шанують ластівок.