Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу
По-перше, спілкування – це міст між людьми. Ніхто не є всемогутнім чи самодостатнім, у повсякденному житті люди залежать один від одного. Ми всі сподіваємося, що зможемо оволодіти усіма необхідними навичками, щоб самостійно виконувати всю необхідну роботу. Однак реальний світ доводить нам, що це неможливо. Таким чином, люди залежать один від одного, жоден з нас не може сказати, що не потребує до нших людей. Суспільство вимагає співробітництва між людьми. Спілкування є цим зв'язком. Спілкування є першим кроком успішного співробітництва між людьми. За до спілкування ми обмінюємося думками та інформацією, а також допомагаємо іншим людям зрозуміти наші потреби та ідеї. Наприклад, в компанії, будь то великій чи малій, менеджер завжди повинен спілкуватися зі своїм босом, співробітниками та підлеглими. Крім того, кажуть, що ніхто не може жити у суспільстві і одночасно бути вільним від нього. По-друге, спілкування може до нам зберегти дружбу та заводити нових друзів. Друзі повинні спілкуватися один з одним, щоб знати потреби і почуття одне одного. Дійсно, найважливішими якостями друга є здатність спілкуватися, співпереживати та розуміти. Якщо Ви хороший співбесідник, для Вас буде легко підтримувати дружні відносини та заводити нових друзів. Якщо Ви не спілкуєтеся з друзями, Ви не тільки відчуватимете себе самотнім, але й можете в кінцевому рахунку втратити своїх друзів. З усього викладеного вище, я можу зробити висновок, що спілкування є найважливішою навичкою для людей, щоб вижити в цьому суспільстві. Я сподіваюся, що всі ми працюватимемо над тим, щоб оволодіти таким важливим для нас навиком.
Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу