Змалку Іван був допитливим хлопчиком, мав добру пам"ять. За два роки школи він навчився читати, писати українською. Коли Франкові минуло 8 років, батьки віддали його до школи в Дрогобич. За підсумками навчального року він виявився найкращим учнем. З його успіхів особливо тішився батько. "Я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду, то я почув, що він голосно заплакав", - згадував Іван. А через два місяці батька не стало. Хоча й важко жилося сироті, проте в гімназії хлопець виявляв феноменальні здібності, міг майже дослівно повторити подану вчителем на уроках інформацію, досконало оволодів німецькою, польською мовами. Франко захоплювався збиранням книжок, за обсягом його бібліотека нараховувала іх майже п"ятсот. У 19-річному віці вступив на філософський факультет Львівського університету.
1. Установити відповідність:
1 Означено-особове Ґ Більше роби та менше говори. Г Наливайтеся, житечко та ячмінь, тепловиною.
2 Неозначено-особове. В Доволі мовчати!
3 Узагальнено-особове А Весілля справляли по-старосвітському.
4 Безособове Б Сухе надвечір’я.
2. Називне речення:
Г) Вузенька вуличка.
3. Неповним є речення
Г) А згори сипле та сипле, витрушує душу з дзвіночків.
4. Однорідними присудками ускладнено речення
А) Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.
5. Неоднорідні означення вжито в реченні (розділові знаки пропущено)
Г) З туману вийшов синьоокий, золоточубий вересень.
6. Двокрапку треба поставити перед однорідними членами, а після них – тире в усіх реченнях (розділові знаки пропущено), ОКРІМ
Б) Цікаві дівчата вибігали з-за хат і дворів у святкових спідницях і намисті, старі діди, баби і чоловіки - всі поспішали назустріч визволителям.
Змалку Іван був допитливим хлопчиком, мав добру пам"ять. За два роки школи він навчився читати, писати українською. Коли Франкові минуло 8 років, батьки віддали його до школи в Дрогобич. За підсумками навчального року він виявився найкращим учнем. З його успіхів особливо тішився батько. "Я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду, то я почув, що він голосно заплакав", - згадував Іван. А через два місяці батька не стало. Хоча й важко жилося сироті, проте в гімназії хлопець виявляв феноменальні здібності, міг майже дослівно повторити подану вчителем на уроках інформацію, досконало оволодів німецькою, польською мовами. Франко захоплювався збиранням книжок, за обсягом його бібліотека нараховувала іх майже п"ятсот. У 19-річному віці вступив на філософський факультет Львівського університету.