Самостійна робота з теми “Частка” І рівень (по 1 б.)
1.Укажіть рядок, у якому наведено частку, яка утворює форми умовного дієслова
А хай Б би В не Г нехай
2. Укажіть рядок, у якому наведено модальну частку, яка вказує на кількість
А лише Б приблизно В тільки Г навіть
3. Укажіть рядок, у якому всі частки пишуть разом
А авже/ж, слухав/би, хтозна/що, сів/таки
Б як/що, що/миті, ні/хто, ані/скільки
В як/то, пішов/би, що/години, якби/ж
Г хтозна/в/кого, аби/що, чим/то, ані/трохи
ІІ рівень (по 1,5 б.)
4.Установіть відповідність між часткою і її відтінком значення
1. авжеж
А модальна стверджувальна
2.хіба
Б модальна питальна
3.нехай
В формотворча (умовний іб)
Г формотворча (наказовий іб)
5.Установіть відповідність між словосполученнями з часткою та їх написанням
1.таки/глянув
А через дефіс
2.спитав/таки
Б разом
3.наче/б/то знаю
В окремо
Г разом, через дефіс
ІІІ рівень (по 1 б.)
Прочитайте речення. Виконайте завдання до них.
1. Життя – єдина мить, для смерті ж – ціла вічність. (Олександр Олесь) 2. Ні, я хочу крізь сльози сміятись! (Леся Українка) 3. Ось ринуло від сходу ясне проміння. (М. Коцюбинський) 4. Нехай ніхто не плаче по мені! (Леся Українка)
6.У першому реченні вжито частку
А заперечну Б модальну стверджувальну В модальну підсилювальну Г немає частки
7. Модальну частку із вказівним відтінком вжито в реченні
А першому Б другому В третьому Г четвертому
8.Заперечну частку вжито у реченні
А першому Б другому В третьому Г четвертому
ІV рівень (3 б.)
9. Пригадайте і запишіть шість фразеологізмів із заперечними частками. Поясніть значення фразеологізмів. Із двома фразеологізмами складіть і запишіть речення
«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.
Видання побачило світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра Мартоса.
Останній приписував собі славу відкриття Шевченка-поета, оповідаючи, як замовив молодому і талановитому художнику свій портрет. І одного разу, коли Тарас Шевченко на хвилинку відлучився, знудьгований поміщик підняв із підлоги аркуш паперу з віршами. Прочитане вразило. Тарас Шевченко дістав із-під ліжка коробку, в якій зберігав свої твори, а Петро Мартос негайно відніс їх до Євгена Гребінки.
Насправді Шевченко ще в 1838-му віддав Євгену Гребінці п’ять своїх поезій для публікації в альманасі «Ластівка» (його видали лише в 1841-му), і той перебував у захваті від творчості Тараса.
До «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».
Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».
Існує два варіанти видання: з кількістю сторінок 106 та 116. Це пов’язано з тим, що перший наклад вийшов практично не цензурований, а після шаленого розголосу, який отримав «Кобзар» своїм антиімперським спрямуванням, його було піддано більш жорсткій цензурі і всі подальші примірники були адруковані з купюрами. Припускають, що це зробив сам Мартос, злякавшись санкцій.
«У консервативно-реакційних колах «Кобзар» одразу ж викликав суперечки й зазнав нападок. Про одну з таких суперечок, - що відбулася 23 квітня 1840 року на вечорі в М.Маркевича, на якому був присутній і Шевченко, - в щоденнику Маркевича читаємо: «А Кукольник уже напав на Мартоса, критикував Шевченка, запевняв, що напрям його «Кобзаря» шкідливий і небезпечний. Мартос впадає у відчай». Цей переляк і відчай, очевидно, й спонукали Мартоса, не зупиняючись перед додатковими видатками на переверстку, вилучити з «Кобзаря» ряд уривків, публікація яких могла мати неприємні наслідки не тільки для автора (що й показав згодом розгляд «Кобзаря» в ІІІ відділі)», - писав відомий шевченкознавець Василь Бородін.
Книга швидко розійшлася (згідно газетних оголошень, продавалася по карбованцю сріблом за примірник), виторг Петра Мартоса склав приблизно 400 карбованців сріблом.
«Багато праці коштувало мені умовити Шевченка», – згадував Мартос. Натомість Михайло Лазаревський наводив слова поета: «Шевченко розповідав мені, що перше видання вийшло майже проти його волі й що при розрахунках із видавцем він одержав непомірно малу вигоду».
Після виходу збірки Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.
Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи.
Насьогодні у світі збереглося лише кілька примірників книги.
Друге видання побачило світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка.
У 1974 році видавництво "Дніпро" випустило факсимільне видання повного варіанту "Кобзаря" 1840 року, без купюр.
На минулих вихідних ми з батьками ходили в зоопарк. Цього дня я чекав весь тиждень. На вулиці була чудова осіння погода, світило тепле сонечко, віяв легкий вітерець. Настрій у всіх був чудовий. При вході в зоопарк ми купили квитки, різні ласощі для тварин і пройшли всередину.
Наш похід почався з огляду вольєрів з вовками. Деякі з них ходили по клітці і шкірили свої гострі ікла. Інші спали і ніяк на нас не реагували.
Постоявши трохи біля їх вольєрів, ми пішли далі. У нашому зоопарку дуже багато тварин і мені з нетерпінням хотілося усіх оглянути.
Найбільше мені подобається гати за мавпами і великими горилами. Біля кліток з ними завжди багато відвідувачів. Це дуже смішні і забавні тварини. Вони видають гучні крики, корчать смішні пики, і весь час просять їжу. Хтось з натовпу кинув мавпочці цукерку. Вона квапливо почала його розгортати і вже через хвилину попросила нову.
Поряд з мавпами знаходяться клітки з птахами. Кожна пташка має своє забарвлення. Одні яскраві, великі, інші-сірі і зовсім непримітні. Є навіть хижі птахи з потужними кігтями і великим дзьобом. З птахів найбільше мені подобаються павичі. Особливо коли вони распушают свій гарний хвіст.
Найдовше затримались біля огорожі з оленями. Вони з задоволенням їли з рук моркву і яблука. Дорослий олень з великими гіллястими рогами весь час намагався відігнати маленьких. Вони йшли, але знову поверталися за своєю порцією їжі. Їм дуже сподобалися яблука. Ще ми кормили верблюдів, коней, ламу, ослика, кроликів, морських свинок і хом’яків.
У зоопарку ми провели майже весь день. На виході нам запропонували зробити пам’ятне фото з мавпочкою. Ми із задоволенням погодилися. Я дуже люблю ходити в зоопарк і годувати там тварин. Буду з нетерпінням чекати наступного походу в зоопарк.