Щоліта ми з батьками й моїм старшим братом приїжджаємо до дідуся в село. На околиці села стоїть ліс. Ми з братом дуже любимо бродити по літньому лісі. Брат уже майже дорослий, тому батьки відпускають нас удвох. Цього року, приїхавши до дідуся рано вранці, ми поснідали й одразу вирушили до лісової гущавини. Там ростуть ялини, сосни, могутні дуби та інші дерева.
День видався чудовий. Під соснами було прохолодно, пахло смолою і молодими березовими листочками. Біля коренів дерев бігали мурашки. Тут росли ніжні конвалії. Їх білі, чисті, пахучі квіти були схожі на дзвіночки й полонили чудовим ароматом.
Ми нарвали додому великий букет конвалій та пішли далі. Проходячи крізь лісову гущавину, побачили в густій траві їжакову родину. Коли ми наблизилися, їжачиха і маленькі їжачки завбачливо згорнулися в клубок. На тлі трави чотири клубочки виглядали майже непомітно, і ми вирішили їх не турбувати.
Хаща була дуже густою, тому ми насилу вибралися на узлісся. Там був невеличкий струмок. Пити з нього ми не стали, але із задоволенням постояли в прохолодній блискучій воді. Неподалік брат помітив на старому пні невеликого вужа. Ми хотіли його впіймати, але вуж швидко заповз під лежачий поруч камінь. Мабуть, там була нора.
На галявині, серед чагарників, ми побачили зарості лісової суниці. Тонкому аромату і приємному смаку лісової суниці можуть позаздрити навіть кращі сорти садових сортів цієї рослини. Багато пропадає в лісовій глушині запашних соковитих ягід малини, лохини, брусниці. А скільки росте різноманітних грибів! Ось ховаються в траві міцні боровики. Рожевіють мокрі сироїжки. У ялиннику ростуть слизькі грузді. На низьких пнях туляться одне до одного опеньки. Ліс щедро пригощає своїми дарами. Ми з братом не стали збирати гриби, бо не взяли з собою належної тари. Набравши повний кошик суниці, ми звернули на вузьку стежку.Стежка привела нас на мальовничу галявину. Припікало яскраве сонечко. Густо синіло ясне небо. У траві цокотіли коники. Легкий вітерець гойдав стебла дикої конюшини й ромашок. Повз нас зигзагами пролетів великий яскравий метелик. Раптовою появою ми злякали білку. Кумедний вона звір! Відчувши небезпеку, з блискавичною швидкістю злетіла на дерево. Ось пронеслася над нашими головами строката малинівка. Пташка сіла на струнку березу й весело заспівала. Насолоджуючись мелодійним співом малинівки, ми присіли відпочити на пеньок. Вдалині побачили полохливого сірого зайця. Плутаючи сліди, косий біг у бік хащі. Вдалині закувала зозуля.
Відпочивши, у гарному настрої ми з братом вирушили додому. Прогулянка в лісі вдалася, ми чудово провели час. Наступного дня домовилися піти по гриби. Наш дідусь — досвідчений грибник, тому ми підемо разом з ним.
Пояснення: А ви цікавились питанням, чи є добро там, де немає правди? Чи щаслива людина, яка бреше? Чи панує біля неї добро? А я відповім- ні.
Чесна людина завжди викликає повагу, а головне – довіру. Напевно, тому чесність як риса характеру дуже цінується. Адже якщо ми вважаємо людину чесною, ми можемо покластися на її слово, з нею легко і приємно дружити, вести справи. Також можна бути впевненим, що її ставлення до нас щире, що вона думає те, що говорить. І поза очі не стане розповідати про нас гидоту. Що ж таке добро? Добро – це допомагати людям, не ображати, вміти співчувати, довіряти людям, вітатися із посмішкою на обличчі та піднімати настрій людям своєю енергією, а також говорити правду. Навіть якщо правда гірка, вона повинна бути. А якщо ми збрешемо? Скажемо неправду? Можливо людині, яка почує її стане краще, вона почує, що захоче, але вам не стане краще. Брехня до добра не доводить. Неправда породжує нову неправду, і так буде тривати до тієї пори, поки ви не зізнаєтеся. Цим ви втратите довіру людини і щоб ви не говорили, вірити вам не будуть.
Я вважаю, що не буде добра, якщо ви брешете. Такий світ і все повертається сторицею. Неправда-зло. Творіть лише добро!
Объяснение:
Похід до лісу влітку
Щоліта ми з батьками й моїм старшим братом приїжджаємо до дідуся в село. На околиці села стоїть ліс. Ми з братом дуже любимо бродити по літньому лісі. Брат уже майже дорослий, тому батьки відпускають нас удвох. Цього року, приїхавши до дідуся рано вранці, ми поснідали й одразу вирушили до лісової гущавини. Там ростуть ялини, сосни, могутні дуби та інші дерева.
День видався чудовий. Під соснами було прохолодно, пахло смолою і молодими березовими листочками. Біля коренів дерев бігали мурашки. Тут росли ніжні конвалії. Їх білі, чисті, пахучі квіти були схожі на дзвіночки й полонили чудовим ароматом.
Ми нарвали додому великий букет конвалій та пішли далі. Проходячи крізь лісову гущавину, побачили в густій траві їжакову родину. Коли ми наблизилися, їжачиха і маленькі їжачки завбачливо згорнулися в клубок. На тлі трави чотири клубочки виглядали майже непомітно, і ми вирішили їх не турбувати.
Хаща була дуже густою, тому ми насилу вибралися на узлісся. Там був невеличкий струмок. Пити з нього ми не стали, але із задоволенням постояли в прохолодній блискучій воді. Неподалік брат помітив на старому пні невеликого вужа. Ми хотіли його впіймати, але вуж швидко заповз під лежачий поруч камінь. Мабуть, там була нора.
На галявині, серед чагарників, ми побачили зарості лісової суниці. Тонкому аромату і приємному смаку лісової суниці можуть позаздрити навіть кращі сорти садових сортів цієї рослини. Багато пропадає в лісовій глушині запашних соковитих ягід малини, лохини, брусниці. А скільки росте різноманітних грибів! Ось ховаються в траві міцні боровики. Рожевіють мокрі сироїжки. У ялиннику ростуть слизькі грузді. На низьких пнях туляться одне до одного опеньки. Ліс щедро пригощає своїми дарами. Ми з братом не стали збирати гриби, бо не взяли з собою належної тари. Набравши повний кошик суниці, ми звернули на вузьку стежку.Стежка привела нас на мальовничу галявину. Припікало яскраве сонечко. Густо синіло ясне небо. У траві цокотіли коники. Легкий вітерець гойдав стебла дикої конюшини й ромашок. Повз нас зигзагами пролетів великий яскравий метелик. Раптовою появою ми злякали білку. Кумедний вона звір! Відчувши небезпеку, з блискавичною швидкістю злетіла на дерево. Ось пронеслася над нашими головами строката малинівка. Пташка сіла на струнку березу й весело заспівала. Насолоджуючись мелодійним співом малинівки, ми присіли відпочити на пеньок. Вдалині побачили полохливого сірого зайця. Плутаючи сліди, косий біг у бік хащі. Вдалині закувала зозуля.
Відпочивши, у гарному настрої ми з братом вирушили додому. Прогулянка в лісі вдалася, ми чудово провели час. Наступного дня домовилися піти по гриби. Наш дідусь — досвідчений грибник, тому ми підемо разом з ним.
Добре в лісі влітку!
Відповідь:
Пояснення: А ви цікавились питанням, чи є добро там, де немає правди? Чи щаслива людина, яка бреше? Чи панує біля неї добро? А я відповім- ні.
Чесна людина завжди викликає повагу, а головне – довіру. Напевно, тому чесність як риса характеру дуже цінується. Адже якщо ми вважаємо людину чесною, ми можемо покластися на її слово, з нею легко і приємно дружити, вести справи. Також можна бути впевненим, що її ставлення до нас щире, що вона думає те, що говорить. І поза очі не стане розповідати про нас гидоту. Що ж таке добро? Добро – це допомагати людям, не ображати, вміти співчувати, довіряти людям, вітатися із посмішкою на обличчі та піднімати настрій людям своєю енергією, а також говорити правду. Навіть якщо правда гірка, вона повинна бути. А якщо ми збрешемо? Скажемо неправду? Можливо людині, яка почує її стане краще, вона почує, що захоче, але вам не стане краще. Брехня до добра не доводить. Неправда породжує нову неправду, і так буде тривати до тієї пори, поки ви не зізнаєтеся. Цим ви втратите довіру людини і щоб ви не говорили, вірити вам не будуть.
Я вважаю, що не буде добра, якщо ви брешете. Такий світ і все повертається сторицею. Неправда-зло. Творіть лише добро!