с тестом Складнопідрядне означальне речення є в рядку:
Виберіть одну відповідь:
Місяць повис над ставом, нитку сріблясту в’яже, щоб таємниці неба і землю людей з’єднати.
Як одступиш од гармат на аршин, то вона од тебе на сажень.
Під тихе рипіння морозу я казку стару пригадаю, як тихо шепочуться лози весною.
У досвітньому небі сизіли далекі пера непорушних хмар, наче над цією землею летіло з усіх усюдів безліч перелітних птахів.
Підрядна частина стоїть після головної в складнопідрядному реченні: …
Виберіть одну відповідь:
Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш.
Що нині впустиш, того завтра не доженеш.
Щоб лиха не мати, треба рано вставати.
Людина зростає такою, якою її навчили змалку.
Підрядне часу є в реченні:
Виберіть одну відповідь:
Бо коли над сонцем заплететься хмарка, а у серце стукне копитом зима – не нарвеш ти квітів у пожовклім парку, не нарвеш ти квітів, коли їх нема.
Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому.
Щасливий майстер, що з тяжкої брили прекрасну постать висікав на радість людям.
Де б у світі я не мандрував, завжди прохолодою сріблиться в пахощах густих калин і трав дзвонкова одстояна криниця.
До складнопідрядного з підрядним з’ясувальним належить речення: …
Виберіть одну відповідь:
Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.
Зібралася ціла флотилія, наче з якого великого переможного походу верталися.
Назбирали багато сухого бадилля, щоб було чим цілу ніч палити.
Старий дзвонар одного давнього вечора розповідав, як десь дівчата дзвонами привертали парубочі серця.
Підрядна частина місця є в реченні:
Виберіть одну відповідь:
Десь високо в небі, під самими зорями, що вже меркли і гасли, погуркував літак.
Посеред ріки, де протікала бистрінь, зашипів, увігнувся і тріснув кількома сліпучими промінцями ясний лід.
Намалюй мені ніч, коли падають зорі.
Щасливий той, хто виріс на Дніпрі, перетинав його бистрінь глибоку.
Виділений засіб зв’язку виступає сполучним словом у складнопідрядному реченні: …
Виберіть одну відповідь:
Івась дивився на зорі і поміркував, що вже пішло поза північ.
Ярослав вірив, що й на бідняцькому полі вродить не тільки золота пшениця, але й краща доля.
Розповідали, що Ярослав цілими днями придивлявся до зарослих пирієм дядьківських нивок.
Від табору почулися голоси, що наближалися.
До складнопідрядного з підрядним обставинним мети НЕ належить речення: …
Виберіть одну відповідь:
Щоб не сидіти без діла, дід став бджіл розводити та допомагати бабі в городі товктися.
Під вогнище ми видовбали в піску яму, щоб не розшарпував вітер вогню.
Здивований, кінь перечекав, не рухаючись з місця, щоб не скаламутити води.
Отаман дав знак, щоб галера спинилася.
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.