с тестом 1. Складений іменний присудок є в усіх реченнях, ОКРІМ
А Сперечатись з Гомером – справа марна.
Б А діти – мов букети піднебесні.
В Ти, бачу, гайдамакам був би рад.
Г Отари сірих хмар лежать безрушно й сонно.
2. Простий дієслівний присудок ужито в реченні
А Я хочу погостювати в батька-матері.
Б Але маршрут був дуже добре знайомий.
В Вона була складена з двох тонів.
Г Навшпиньки виглядають жоржини через тин.
3. Складений дієслівний присудок вжито в реченні
А Поговорили та й розійшлися, забули.
Б На Січ почали вчащати посли від турка.
В Давнє золото було розміняно на мідяки дрібних, а інколи й приватних
починань.
Г Турки рідко користувалися рушницями.
4.Визначте, яким членом речення є виділене слово
І всюди встигав побувати писар Війська Запорозького.
А простим дієслівним присудком Б складеним дієслівним присудком
В складеним іменним присудком
5. Визначте, яким членом речення є виділене слово
Він був незвичний, той смуток.
А простим дієслівним присудком Б складеним дієслівним присудком
В складеним іменним присудком
6. Присудок виражений іменником у реченні
А Мова - то вічний скарб.
Б Рідне слово вабить і чарує.
В Стозвуко дзвенить рідне слово.
Г Нас єднає рідна мова.
7. Укажіть речення з дієслівним складеним присудком
А Твір я буду писати завтра.
Б Подруга буде їхати додому поїздом.
В Дівчина почала вишивати скатертину.
Г Це була лебедина пісня композитора.
8. Укажіть речення зі складеним іменним присудком
А На початку благодатного літа річки стають тихі й прозорі.
Б Радісно затремтіло моє серце.
В Голос Михайла Драгоманова не стихає над Україною і світом.
Г Усе повинне підкорятися зусиллям розуму.
9. Знайти рядок, у якому є складений дієслівний присудок.
А Від того часу та сосна не давала мені спокою.
Б На довгих ніжках-галузинках ішов назустріч великий птах.
В Починав жевріти схід сонця.
Г Мова моїх земляків наповнювала мене невідомою раніше радістю й силою.
10. Складений дієслівний присудок є в кожному реченні, ОКРІМ
А Але серце спинятись не хоче.
Б Пан, брате, милувать не стане.
В Бійці намагались йти без шуму.
Г Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу.
11. Складений іменний присудок є в кожному реченні, ОКРІМ
А Непомітно для батьків син став дорослим .
Б Вранці на палубі я був першим.
В Хтось нам повинен відчиняти двері.
Г Один з останніх його рейсів був винятковим
12. Правильно підкреслено присудок у реченні
А Потім уже Софійка стала розглядати Заболотного спокійно.
Б Треба твердо нам в бою стояти.
В Але серце спинятись не хоче .
Г Вибрати не можна тільки Батьківщину.
оповідь, що пояснює походження певних елементів світобудови чи світу загалом через емоційно-чуттєві о́брази. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі характерного їм світогляду.
Міфи характерні як для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського та дорелігійного мислення, так і сучасної людини. Стосовно сучасних проявів міфів та їх наслідувань вживаються терміни «неоміф» або «псевдоміф». У новітніх дослідженнях міф часто розглядається як альтернатива науковому мисленню і невід'ємна складова сучасної культури[2].
Объяснение:
Жанрові особливості
Хоча думи визначаються як ліро-епічний жанр, але в них переважає епічний елемент. Про це свідчать чітка побудова сюжету, фабульність, оповідний характер опису подій, який, як правило, ведеться у хронологічній послідовності. Проте розповідь майже завжди подається у ліричному освітленні, яке виявляють широкі авторські відступи, пейзажні замальовки, проникнення у внутрішній світ героїв, оспівування їхніх почуттів та переживань.
На думку Г. Нудьги, «на відміну від плавності і широти розповіді гомерівського епосу в думах наявний сильний ліризм, який разом з драматизмом викладу дуже зворушує слухача. В цьому відношенні думи близькі до балад і деякий час європейські вчені так і називали їх українськими баладами. Однак своєрідна, надто оригінальна, тільки думам притаманна віршована форма, неповторний стиль, їх поетика виключають подібне ототожнення».[3].
Думи відзначаються стрункою, відшліфованою упродовж століть своєрідною поетичною формою, відмінною від усіх інших віршових форм українського фольклору. Неподібність дум до інших жанрів визначається передусім манерою виконання. Виконувались думи речитативом, що було своєрідною формою декламації в урочистому, піднесеному стилі. Драматизм виконання підсилювався музичним супроводом — грою на кобзі (рідше бандурі чи лірі). Віршовою і музичною формою думи репрезентують вищу стадію речитативного стилю, розвиненого раніше в голосіннях. Довгі рецитації дум наявні в пливкій, мінливій формі. Тому дуже важко (або й неможливо) вивчити їх напам'ять дослівно. На думку дослідників, кожен кобзар переймав від свого вчителя зразок рецитації (речитативного виконання) лише в загальних рисах, а тоді витворював свій варіант мелодії, під який виконував усі думи свого репертуару. Тобто досить гнучка та вільна щодо словесного та музичного вираження дума ніби завжди народжується заново, імпровізується. Жоден наступний варіант думи, навіть якщо вона виконується одним і тим самим виконавцем, не є тотожним з попереднім: у ході відтворення одні елементи мимоволі опускаються, інші додаються, тому думи належать до найбільш імпровізаційних видів фольклору.
+Думи про героїчну боротьбу українського народу проти шляхетсько-польського поневолення:«Дума про Самійла Кішку», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі», «Буря на Чорному морі», «Дума про козака Голоту» чи «Козак-нетяга»,