Розвиток мовлення. Слухання. Письмо
Чи згодні ви з тим, як автор конспекту визначив ключові слова? Які ще слова
підкреслили б ви? Чому?
З якої причини в конспекті використовують скорочення слів? Наведіть приклади
3 поданого конспекту.
Яким є прочитаний конспект: вільним, текстуальним чи комбінованим? Поясніть.
Укажіть використану в конспекті цитату, обгрунтуйте вживання в реченні розді-
лових знаків.
• Чи згодні ви з ужитими автором конспекту умовними позначками? Якщо ні, то
які позначки використали б ви? Свій вибір обгрунтуйте.
ответ:Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.Без знання рідної мови обійтися ніяк не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.Кажуть, народ є живим, допоки живе його мова. "Мова — це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров — умре нація" (Ю. Дзерович). Тож від нас, нинішнього покоління молодих, залежить, чи не перерветься та золота нитка, що пов'язує покоління з поколінням. Саме від нас залежить, чи не будуть замулюватися криниці рідної мови. Хай біля наших криниць звучить інше слово — ми раді гостям, ми втамуємо їхню спрагу, адже українці — народ гостинний.
Для народу свойого велика
Кожна з мов, як творіння вінець,
Люд без мови — то глина безлика,
Без'язика отара овець.
В. Забродоцький
Кажуть, народ є живим, допоки живе його мова. "Мова — це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров — умре нація" (Ю. Дзерович). Тож від нас, нинішнього покоління молодих, залежить, чи не перерветься та золота нитка, що пов'язує покоління з поколінням. Саме від нас залежить, чи не будуть замулюватися криниці рідної мови. Хай біля наших криниць звучить інше слово — ми раді гостям, ми втамуємо їхню спрагу, адже українці — народ гостинний.
Та дбаймо про рідні криниці! Надзвичайна наша мова є таємницею. У ній усі тони й відтінки, усі переходи звуків від твердих до найніжніших, вони мелодійні, вишукані. Тому про чистоту їх треба дбати постійно.
Здавна відомо, що рідне слово, виплекане народом і родом, має таємничу здатність тримати людину в повноті її історичного й духовного буття. "Мова — душа кожної національності, її святощі, її національний скарб" (Іван Огієнко). Від батьківського порогу рідної мови можна виходити на широкі магістралі світу. Слід шанувати в собі рідне, споконвічне, поважаючи всі інші мови, які дозволяють нам бути неупередженими й успішними. Бо ще Вольтер сказав: "Знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замка".
Але безмір світовий і космічний не дасться в руки безбатченкам. Тож перше слово, звернене до мами, хай стане оберегом у пам'яті, щоб нести його в собі як маленьку сполохану пташку, а коли стане тяжко — лиш відчути цю полохливу ніжність, і тоді всі труднощі стануть незначними. Воістину правдиві слова: "Рідна мова дається народові Богом, чужа — людьми, її приносять на вістрі ворожих списів" (В. Захарченко).
Дивіться також
Купить 7 цветов подсветки, сверхтонкий и легкий дизайн!799 грнКупить Вы оцените! Надежное беспроводное подключение Rapoo!179 грнКупить Поворотная головка на 360°. Установка на дефлектор299 грнКупить Sven MS-307 Black1249 грн
Слово приходило на до в час найбільшої скрути, бо наша історія — це історія віковічної боротьби українського народу за своє місце під сонцем. У цих змаганнях українство мало дві зброї — шаблю і слово, адже жоден народ у Європі не пережив того, що ми, українці, у XX столітті! "Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав'язує їй свою мову" — дуже давно написав К. Маркс, коли ми тільки мріяли про державність. Тоді, як усі давно вже знали, хто вони, ми тільки почали довідуватися. Ми тільки прокинулись, і все те, що інші вже мали, нам треба було здобувати. Французів, німців, поляків та інших знають у всьому світі, ми, мов дике плем'я, почали піднімати з темряви голову і лізти нагору, щоб нас побачили.
Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком. Ми пройшли тяжкий шлях приниження, нищення, і вже здавалося, що все винищено, випалено. Та на згарищі руїн раптом проривається живе українське слово, за ним тягнуться інші — і українське слово відроджується знову.
Объяснение:
«Правда дорожче золота» — цей афоризм Оскара Уайльда несе в собі глибокий сенс, який можна зрозуміти з першого разу. Буває правда простий? Немає. За кожним словом людини може ховатися ціла історія брехні, не видима для іншого. І чим довше людина бреше, тим важче йому зізнатися. З кожним днем голову відвідує все більше і більше одноманітних думок: «Ну чому ж я не зізнався ще вчора, позавчора, минулого тижня!?». Але, все ж, коли ти зізнаєшся, тебе переповнює невимовне відчуття радості перемоги над самим собою, над своїм страхом зізнатися.
Гірку правду краще сказати відразу, ніж затягувати «солодку» брехня. Людині, якій ти зізнаєшся в чому-небудь, буде неприємно почути обидві речі — правду і брехню. Але все-таки правду, якою б жахливою вона не була, йому буде почути набагато приємніше, ніж знати, що його засмутили двічі: коли збрехали і коли піднесли ту звістку, з-за якої і доводилося брехати.
Виходить, що правду треба говорити всім, завжди, скрізь і, головне, відразу? Так, але тільки частково. У реальному житті навіть пом’якшена правда може сильно образити людину або принизити його честь. Навряд чи б Зоя Космодем’янська або інші герої війни навіть під тортурами видали державні секрети. Ці люди ніколи б не зрадили свою Батьківщину, адже вони готові були за неї померти. Вони прекрасно розуміли, що за ними рідна країна — що важливіше їх життя. Звичайно, ніхто не знає, що б було, якщо б під час Великої Вітчизняної війни хто-небудь зрадив би таким чином нашу країну.
З любові і поваги до близького, ми ніколи не образимо і не принизимо його, зробивши «гарну справу», сказавши правду. У кожного з нас є в житті такі періоди, коли ми просто по етикету не маємо права образити той же зовнішній вигляд людини. В цій ситуації нам доводиться брехати. Але брехати, — робити за визначенням зле справа — в ім’я добра. Думаю, це і є та правда, яку Уайльд не називає простий.
У той же час, дуже часто в житті кожної людини відбувається не так, як би вона того хотіла. Коли реальність виявляється в програші порівняно з тим, що людина очікувала, вона відчуває розчарування. А коли ці події пов’язані ще з ким-небудь, все ускладнюється у багато разів. В ситуаціях, які здаються нам прямолінійними і простими, раптом з’являються нові шляхи, невідомі і змінні, і такі ж невідомі події.
Найстрашніше — це те, що досить часто незрозуміло, що мотивує людину в його вчинках. Адже можна робити якісь припущення щодо цих вчинків. і знати що-то напевно — неможливо. Єдиний б дізнатися правду — від самої людини. І завжди є варіант, коли людина піднесе вам брехня у вигляді правди. Може бути просто не зовсім правда, бо людина може просто все що відбувається якісь розмитими образами або просто щось не договорити.
А чи всі вміють бачити правду? Легко щось говорити з боку, легко когось засуджувати і холоднокровно гати за подіями. А коли до об’єктивної реальності домішуються емоції, ніхто не дасть гарантії, що завжди буде говорити правду. Та й добре знає кожен з нас, що таке правда? За визначенням, правда — це те, що існує або відбувається в реальності і відповідає існуючому стану речей. Тобто, якщо оцінювати правду з цього визначення, то це щось безособове, позбавлене барв і емоцій. Але в будь-якому випадку, за будь-яких обставин треба пам’ятати, що правда дорожче золота, хоча її не потримаєш в руках і не обміняєш на гроші.