1. Хто б це не був, але це моя рідня. Та я дуже пишаюся ними. Вони все робили щоб мені стало як умога краще, підтримували, веселили. И я дуже пишаюсь що потрапила в цю сім'ю а не в іншу.
2. Я поважаю людей які підтримуют кожного, дают совіти. Які ніколи не будуть тобі брехати або обговорювати тебе за спиною, як це роблять інші. Я поважаю людей які терпять мій характер, та коли ми сваримося то ми розуміємо потім що були не праві. І весь час у сваркі румієте що потім ви колись помиритеся. А люди які не можуть терпіти чийсь характер просто бросают самого близького чоловіка.
3. Яку людиною ми називаємо шляхетною? Шляхетна людина - це насамперед моральна людина, добре вихована, совісна людина, така, яка добре ставиться до інших. До того ж, шляхетна людина буде добре поводитися завжди, а не тільки тоді, коли на неї хтось дивиться - тому що у шляхетної людини є совість.
Наприклад, шляхетна людина до незнайомцю, якого ніколи більше не побачить - і піде, навіть не сказавши свого імені, бо не очікує подяки.
Шляхетна людина не скористується чужою помилкою на свою користь, навіть якщо про це ніхто не буде знати. Наприклад, якщо продавець помилився і дав здачі більше, ніж треба, така людина поверне зайві гроші.
4. Найліпше щоб він не говорив за моємо спиною. Мені здається кожна людина по своєму найкраща.
Дерево, посаджене у горщик, не дуже й розростається; Камінь, здобутий працею, м‘якший від дарованого бублика; Роботу, відкладену на потім, прокленуть нащадки; Наука - то криниця, викопана голкою; Читання - сніг, покладений за пазуху; Знання, одержані в дитинстві - то зображення, вирізьблене на камені.
Скарби, добуті неправдою, користі не дають; І сохнуть гаптовані червоним рушники під осіннім теплим небом; На стіні самотньо висів портрет якоїсь старої панни, писаний олійними фарбами; Полтава, зачинена на п‘ять воріт, ховає очі в тихі явори; Сані, запряжені кіньми, в’їжджали у ворота; Горобці, похуділі за зиму, біля криниці кружляють навколо калюжі голосливим вінком.
1. Хто б це не був, але це моя рідня. Та я дуже пишаюся ними. Вони все робили щоб мені стало як умога краще, підтримували, веселили. И я дуже пишаюсь що потрапила в цю сім'ю а не в іншу.
2. Я поважаю людей які підтримуют кожного, дают совіти. Які ніколи не будуть тобі брехати або обговорювати тебе за спиною, як це роблять інші. Я поважаю людей які терпять мій характер, та коли ми сваримося то ми розуміємо потім що були не праві. І весь час у сваркі румієте що потім ви колись помиритеся. А люди які не можуть терпіти чийсь характер просто бросают самого близького чоловіка.
3. Яку людиною ми називаємо шляхетною? Шляхетна людина - це насамперед моральна людина, добре вихована, совісна людина, така, яка добре ставиться до інших. До того ж, шляхетна людина буде добре поводитися завжди, а не тільки тоді, коли на неї хтось дивиться - тому що у шляхетної людини є совість.
Наприклад, шляхетна людина до незнайомцю, якого ніколи більше не побачить - і піде, навіть не сказавши свого імені, бо не очікує подяки.
Шляхетна людина не скористується чужою помилкою на свою користь, навіть якщо про це ніхто не буде знати. Наприклад, якщо продавець помилився і дав здачі більше, ніж треба, така людина поверне зайві гроші.
4. Найліпше щоб він не говорив за моємо спиною. Мені здається кожна людина по своєму найкраща.
Объяснение:
Дерево, посаджене у горщик, не дуже й розростається; Камінь, здобутий працею, м‘якший від дарованого бублика; Роботу, відкладену на потім, прокленуть нащадки; Наука - то криниця, викопана голкою; Читання - сніг, покладений за пазуху; Знання, одержані в дитинстві - то зображення, вирізьблене на камені.
Скарби, добуті неправдою, користі не дають; І сохнуть гаптовані червоним рушники під осіннім теплим небом; На стіні самотньо висів портрет якоїсь старої панни, писаний олійними фарбами; Полтава, зачинена на п‘ять воріт, ховає очі в тихі явори; Сані, запряжені кіньми, в’їжджали у ворота; Горобці, похуділі за зиму, біля криниці кружляють навколо калюжі голосливим вінком.