Розставити розділові знаки, зробити синтаксичний розбір, надписати члени речення.
1.Навколо школи співаючи гаївки танцювали маленькі діти.
2.Осяяний сонцем кабінет української літератури виблискував веселковими барвами.
3.Люди широко відчиняючи ворота поливали на щастя на добробут дорогу.
4.Іспити хлопці окрім Івана склали на щастя успішно і швидко.

Малий - менший - найменший;

cизуватий;

здоровий;

тихий - тихіший - найтихіший, найбільш тихий;

тонкий - тонший - найтонший;

фіолетовий;

гіркий - гіркіший - найгіркіший, найбільш гіркий;

помаранчевий;

рідкий - рідкіший - найрідкіший, найбільш рідкий ;

багатий - багатший - найбагатший найбільш багатий;

дорогий - дорожчий - найдорожчий, найбільш дорогий;

босий ;

цілющий ;

красивий - красивіший - найкрасивіший, найбільш красивий;

низький - нижчий - найнижчий;

бадьорий - бадборіший - найбадьоріший, більш бадьорий;

німий;

мертвий;

білосніжний;

рожевий;

ультрамодний ;

волошковий ;

темно-синій;

радий ;

відважний - відважніший - найвідважніший, найбільш відважний;

довжелезний;            

:-)

ось твір.

"Відповісти чесно, або..?" Скільки разів ми чули цей вислів, але ніколи не сприймали його за щось більше ніж усталений народний афоризм, який увійшов в мову як і сотні інших, що характеризують особливості нашої багатогранної культури. З часом ми навіть і не замислюємось над його значенням. Хоча, насправді це питання постає щодня перед кожним із нас: зізнатися або приховати правду, піти на компроміс із власною совістю або вчинити холоднокровно, вибачитись і визнати провину чи уперто наполягати на своєму до останнього? І від того, який варіант з рештою буде обраний, залежить те, яким шляхом ми продовжимо рухатися: оберемо реальну дійсність або казкову оману? А як що до того, чи потрібно бути чесним із самим собою, та врешті-решт власною совістю? Особисто я вважаю, що наявність вміння чесно оцінювати себе - єдиний правильний шлях, який приведе до успіху. Довести своє твердження я можу, грунтуючись на переконанні про те, що скільки від правди не ховайся, та вона все одно тебе знайде. Так чи інакше ми можемо приховати, якусь таємницю від оточуючого світу, але не від себе. Можна безліч разів переконувати себе і намагатися знайти виправдання, але чи має це сенс, коли всеодно знаєш правду? Напевно, що ні, адже це так само безглуздо як переконувати вітер гнати струмені повітря в іншому напрямку.

Оригінал тексту: https://wholie.today/vminnya-ocinutu.php