Розставити розділові знаки
зелений коник у віршах вважає його сюрчання це іржання.
учись у пташки вона лягає спати з печаллю зате встає зі співом.
коли вже народився ти поетом за все відповідай у цім житті

1) літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігнатов, Пушкін;

2) літерою ї після голосного й при роздільній вимові після приголосних (після ь та апострофа): Воїнов, Гур’їн, Ільїн;

3) літерою и:
а) після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Чичиков, Шишкін, Джигарханян, Чингісхан; 
але перед голосним пишеться і: Тиціан;
б) у прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської та інших слов’янських мов: Борисов, Виноградов, Глинка, Данилов,
в) у префіксі при: Привалов, Пришвін;

4) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Бєликов, Григорович, Кулинич, 

Чому потрібно знати звичаї свого народу?

Наш народ був дуже мудрим. Свої знання люди виливали у традиції та звичаї, намагаючись у такий іб поділитися ними із нащадками. Традиції - це духовна спадщина нашого народу, яку ми маємо цінувати та поважати. Але для чого нам потрібно знати звичаї?

Звичаї повчають, надихають та об'єднують людей у єдине ціле. Спільні обряди роблять із нас колектив. Згадаймо, як приємно йти на Великдень, вітаючись зі знайомими та сусідами: "Христос Воскрес". Всі радісні, усміхнені. Традиції обґрунтовують стосунки між людьми, цінність духовної культури окремої особистості і народу взагалі. Тому ми маємо їх цінувати.